У 51-й бригаді вкрай незадоволені відстороненням комбрига В.Яцківа і призначенням нового тимчасового командувача.
Коли командувач Сухопутних військ України генерал-лейтенант А.С.Пушняков представив солдатам і офіцерам виконувача обов’язків командира бригади, ті зустріли новину “у штики”.
Хлопці обступили генерала, обурювались, навіть намагались його пошарпати, розбили йому телефон.
— Нам привелося мати коротку розмову із генералом Пушняковим та його колегою Размазніним. За 5 хвилин знайомства перший викликав однозначну огиду в мене особисто. Було бажання навіть послати цього хамуватого “командира”! — зізнається активіст Роман Мартинюк, який разом із Костянтином Зінкевичем координує цивільну допомогу 51-й бригаді. — Стільки крові й горя, а у повідінці і поглядах генералів — ані жалю, ні розкаяння. Вони вирішили зробити комбрига Яцківа крайнім у цьому горі. Та ми їх попередили, що не дай Боже!..
Мартинюк вважає, що толку від генеральських перевірок небагато:
— Із кожним прильотом генералів військові рівняють техніку все рівніше і рівніше! І більше нічого. А, ще кричать на всіх не своїм голосом: стій там, іди тут!
Про надмірну увагу чиновних перевіряльників до шикування техніки, про їхню цілковиту байдужість до нагальних потреб війська різко заявляв і волонтер із Володимира-Волинського Костянтин Зінкевич.
Коли 51-а бригада вирушала на схід, бракувало 900 акумуляторів для колісної техніки — кошти на них збирали всім миром.
Увесь автопарк, із бронетехнікою включно, ремонтували цивільні волонтери. Лише запчастинами люди вклали 300 000 грн.!
А генералітет не вдарив пальцем об палець, аби покращити матеріально-технічне забезпечення механізованої бригади.
За лічені дні до нападу терористів на третій батальйон генерал приїхав у бригаду і влаштував тупе шикування техніки. Змусив 4 рази (!) переставляти сотні автомобілів бригади під лінійку.
Замість конче необхідного тренування на побудову блокпостів за всіма інженерними і саперними вимогами солдати й офіцери виконували недолугі накази…
— То це високе керівництво чи самодурство? І звідки взятись дисципліні, якщо військові на блокпостах не забезпечені навіть водою? — обурювався волонтер Зінкевич.
У спеку солдати мріють про чисту холодну воду. Бажано — дистильовану. Але часто немає ніякої…
Хай там як зараз важко — воїни пам’ятають, навіщо був Майдан. Але чому найнеобхіднішим мають забезпечувати армію волонтери, а не міністерські чиновники й інтенданти???
З Волині везуть мобілізованим усе, навіть ліки — ящиками… Бо бюрократам у Міноборони і Міздоров’я начхати на захисників держави!
Сьогодні за сприяння того-таки Зінкевича відбудеться зустріч волинянок, чиї сини або чоловіки служать у 51-й, із заступником міністра оборони. Делегація жінок уже прибула до столиці.
Вочевидь, на зустрічі в міністерстві йтиметься не лише про про належне забезпечення військовиків життєво необхідним спорядженням, а й про ротацію мобілізованих та повернення бригади в місце постійної дислокації.
Такі вимоги висувають волинські жінки під час масових акцій протесту. Наступне перекриття міжнародної траси біля митниці вони запланували на 26 травня.
Наталя Камишникова
Фото надав Роман Мартинюк