Очевидне – неймовірне! Знайшлися бетонні плити, які друг нововолинського мера Сапожнікова – Анатолій Коптюк у липні 2013-го безбожно повидирав у сквері біля пам’ятника прикордоннику (там іще Вічний вогонь колись горів).
Як запевняють обізнані люди, тоді меру з Коптюком (і, можливо, з тодішніми керівниками Волинської ОДА Клімчуком і Башкаленком) просто треба було відмити бюджетні кошти.
Ну, й відмили – близько 570 тис. гривень. Три з половиною роки тому це була солідна сума, та й зараз чималенька.
Попри протести депутатської групи “Спільна думка”, попри здоровий глузд і тверезі розрахунки, в реконструкцію скверу (чи то у покращення добробуту мера і Ко) вгатили-таки понад півмільйона!
Це сталося за півроку до початку війни, коли виявилось: на розцяцьковану бруківочку біля пам’ятника гроші у владців були, а от армія в нас гола-боса. А дороги такі, що застрягне не тільки ворожий БТР, а й свій – одразу за полігоном…
9 липня 2013-го депутати не дали Коптюку закопати народні гроші!
Поклали назад 20 плит, вивернутих його бригадою. Вимагали вкласти кошти не в благоустрій цілком ошатного скверу, а в будівництво дороги на вулиці Некрасова.
Плити повернули на місце.
Іще й пісочком присипали!
Але 10 днів потому ці депутати відступилися. Я – ні.
Мій одиночний спротив тупому й зухвалому закопуванню бюджетних коштів 19 липня тривав 4 години:
– дзвінок міському голові Сапожнікову, який умив руки. Коптюк теж йому телефонував і кричав потім, накидаючись на мене з кулаками: “Мені мер дозволив!”
– напад на мене озвірілого Коптюка – підрядника робіт. Кілька разів ударив, душив, матюкав.
– Дзвінок у міліцію.
– Приїзд правоохоронців на чолі з керівниками міліції та прокуратури, їхня дивна поведінка і старанне закривання очей на відсутність у Коптюка необхідної документації.
Кримінальну справу про побиття журналістки (мала кореспондентські посвідчення аж трьох видань) відкрили лише на мою настійливу вимогу. Двічі закривали.
Слідчий Шпачук навіть не приховував, що виконує жирне замовлення. Свідки – Коптюкові робітники – брехали безбожно. Може, зайву сотню гривень хазяїн їм за це приплатив.
Відзначились і медіашавки цього знаного халтурника, чию фірму в Нововолинську називають “Сантехвідкат”. Вибілювали його як могли на своєму “порталі” – от уже не знаю, за які дивіденди. Ну, то таке. Не про шавок тут мова.
Минуло три з половиною роки. Частину плит давно використали – лежать на… цвинтарі. Доріжку зробили, аби дачникам було зручніше на городи ходити. Ще трохи плит пішло, кажуть, під сміттєві контейнери.
А золотий запас вигулькнув аж тепер – попід магазином “Близесенько”.
Подейкують, магазин належить Коптюковій дружині. Офіційна відповідь із виконкому на мій запит щодо власника цього закладу торгівлі досі не надійшла.
Дивні діла твої, дияволе! 8 каштанів-красенів мученицькою смертю полягли на підступах до “Близесенько”. Плитами з меморіалу вимощено дорогу в магазин.
А от свій сумнозвісний асфальт Коптюк не ризикнув там покласти. Радянські плити, які у 2013-му “підлягали негайній заміні”, виявилися надійнішими, так?
Наталя Камишникова
Фото: 2013-й – Андрій Сорока, 2017-й – Руслан Влодарчик
У тему:
беспредел
У свій час я запитував у нововолинської міської влади про плити перед міською радою. Там лежали точнісінько такі, як у сквері прикордонника – до вкладання “костки” виробництва фірми “С-в і Ко”. А ще питав про мармурові плити чорного кольору, якими була покрита поверхня постаменту (приблизно 50 м.кв.) знесеного “вождя” під вікнами службового кабінету міського голови. Все випарувалось і кінці у воду! Як і пам’ятний знак на площі, де мав постати Т.Шевченко. Ми, громадяни міста, обов’язково про це спитаємо у екс-владців, маю надію – недовго залишилось.
А чому його Сапожников не заставив покласти костку?
Кожного підприємця, який відкриває магазин, мер зобов’язує купити костку (на одній і тій самій фірмі) та покласти біля нього та ще в деякому місці, яке вкажуть.
от я теж про костку одразу подумала. Коптюк, дайош костку!!! Як всі, то всі.
А чому не костка? А мабуть тому, що питання буле вирішене між Коптюком і бацькою ще 8 березня, коли планували відкриття магазину, а по-факту, магазин для відвідувачів був закритий, та тимчасово перетворився у “вокзал для двох”, “хазяєва жизні” вирішували важливі питання.
А тим, кому шкода дерев, скажу, замість них у літку виростуть гарні парасольки із столиками, а каштани вони такі, заважали 😉
Тамара Кубарская:
Какое жлобство.
А ви не спитали, може він їх купив?
та невже? у кого? і за якою ціною? Може, там і всім іншим охочим за такою ціною продадуть?
НЕ КУПИВ-А ПРОСТО ВЗЯВ….ЩЕ Й АКТОМ ПІДТВЕРДИВ
На рахунок того-чий все таки магазин :У магазині має бути куточок споживача,де згідно законодавства має міститись інформація і в тому числі про господарюючого суб’єкта-чи то прізвище,ім’я,по-батькові підприємця,чи назва фірми.Хоча суб’єкт господарюючий у цьому магазині може бути орендарем,тоді про власника приміщення за даною адресою можна взнати з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.Щоб вже напевно знати-а чи не береться гріх на душу щодо дружини певного господарника,обговорюючи підозрілу вирубку зелених насаджень біля цього магазину на предмет її законності та викладку бетонних плит,які загалом колись теж коштом громади були придбані….Клубочок…клубочок…щоразу кудись розмотується.
А слабо як інші підприємці 100-200 метрів квадратних. костки біля магазину покласти….
Цікаво чи прибудинковий благоустрій (ландшафт, укладання плит, бордюри, асфальтування, обрізка дерев) що ми бачимо на фото за який кошт робився/робиться/ буде робитись, ВАНГУЮ- ЗА МІСЬКИЙ БЮДЖЕТ!
П.С. Депутати Нововолинська аууу, виясніть будь-ласка, ЧИ ВИ БЕЗХРЕБЕТНІ І ВМІЄТЕ НА СЕСІЯХ ТІЛЬКИ РУКИ ДЕРТИ ДОГОРИ, ЧЕКАЄМО ДІЙ.
Більшість депутатів не першої свіжості таких як Тарасенко, Рожелюк, Климович, та новоспечені як Ярема та інші тільки вміють допомагати Сапожнікову красти та дерибанити міський бюджет (моя думка). А ви про якісь міфічні перевірки – жартуєте.
Ирина Невзорова:
какая мелочность и подлость.
Irina Savina:
Всі бачать і мовчать.
Доповідаю. Зазирнула в магазин “Близесенько”. Куточок споживача там не виявила, хоча довго шукала. Підступи до магазину страхітливі. Особливо там, де плити закінчуються. На виході ліворуч суцільне болото. А магазин нічогенький, довжелезний, усе є. От покупців було лише двоє.
Пані Наталю,куточок споживача МАЄ БУТИ-інакше це порушення ЗУ про захист прав споживачів і з цим питання можна звернутись до відповідного відділу міськвиконкому-відділу захисту прав споживачів-нехай реагують належним чином.Цікаво що продавці відповіли на питання щодо відсутності такого куточка на видному місці?…
та я туди з фотоапаратом завтра навідаюся. Може, до завтра якийсь куточок намалюють. 🙂 А продавці там ні до чого, ви ж розумієте. Як власник скаже, так і буде.
Микола Сліпчук:
Він, мабуть, і собі плиту притримав,коли виділять 2*2 метри
Ну, от. Як повідомили у відділі торгівлі виконкому Нововолинської міськради, і приміщення, і сам магазин (так сказали) належать А.Коптюку. Він здає магазин в оренду своїй дружині.
Режим роботи магазину виконком досі ЧОМУСЬ не погодив. Хоча мав би це зробити ще до відкриття закладу.