Вечірні пригоди в “чарівному місці”

– І шо? – похмуро поцікавився РАДАР. – Де я вам візьму тепер електриків?

Що за моду взяли видзвонювати у п’ятницю ввечері, коли всі начальники ломонулись відпочивати!

У чарівному містечку Нововолинську є особливо чарівні/зачаровані місця.

Приміром, вулиця Нововолинська, 53.

Там як не тече, то перегорає, як не затоплює, то аварійні гілляки нависають, як не смердить від олійно-жирового, то женуть самогон і б’ються.

Звісно, там мешкає чимало хороших людей, які старанно облаштовують свої малосімейки. Просто місце таке – комунальникам спокій тільки сниться…

І РАДАРУ теж.

О 17.53 учора – коли всі служби й начальники пішли на  вихідні!!! – чемний молодий мешканець бадьоро повідомив:

 – У цілому гуртожитку на Нововолинській, 53 немає світла. Перед тим забило ливньовку, стіни підмокли, в розетках тріщало… а зараз у людей знову потечуть холодильники – і буде як тамтого разу.

Тамтой раз – це на початку вересня, тоді гуртожиток потерпав без електрики аж 5 днів, свідомий народ ходив до мера, а несвідомий табунами порпався у смітниках, куди повикидали зіпсовані продукти з холодильників.

Ливньовку вчора вдень уже прочистили, виявили там дошки і здохлого голуба. На даху геройськи працювали покрівельники. Процес знімало ТТІ, яке викликали мешканці.

А після всього цього движу зникло світло.

 – І шо? – похмуро поцікавився РАДАР. – Де я вам візьму тепер електриків? Що за моду взяли видзвонювати у п’ятницю ввечері, коли нікого ніде не дошукаєшся аж до понеділка?!

Зателефонуйте на 1580, це диспетчер ЖКО, сидить у виконкомі при вході.

За пару хвилин мешканець відрапортував: номер недійсний, надворі темніє, народ глибоко стурбований. А електрик Віктор із управлінської компанії №2 (колишнє ЖКП №2) до понеділка нічого робити не збирається.

– Ну, то наберіть ТТІ! – лагідно підказав РАДАР. – Хай іще познімають. А їхній власник Ярема – депутат міськради, хай ворушиться. Я до чого?..

Однак не відповідало мешканцям і ТТІ.

РАДАР тяжко зітхнув, матюкнув усю комунальну дивізію, висповідав електромережі… і став шукати мобільний номер начальника УК №2.

Знайшов! Через гендиректора ЖКО Олену Чайку, яка після 18-ї у п’ятницю все ще сиділа на роботі, обклавшись паперами.

Набрав Ілону Заграничну, яка очолює УК №2. Повідомив про чергову проблему у чарівному місці №53.

Далі все пішло як по маслу.

На початку сьомої вечора начальниця нарізала завдання своєму електрику – отому самому Віктору, який запевняв мешканців і РАДАР, що до понеділка діла не буде.

Терміново знайшла й залучила до роботи ще одного електрика.

Кожні півгодини віддзвонювалася РАДАРУ, як посуваються справи на об’єкті.

За півтори години світло з’явилося!!!

Для цього електрикам довелося у пітьмі збивати штукатурку, навпомацки шукати й замінювати перегорілий кабель. Ну, й теж згадувати усю дивізію.

Відрізаними від цивілізації у ці півтори-дві години були не всі квартири, а лише 7 (одне крило в одному з під’їздів). Але можна сказати й – аж сім, бо для кожної родини це купа дискомфорту.

РАДАР дякує Ілоні Заграничній та електрикам, яких вона залучила, за оперативне вирішення проблеми мешканців Нововолинської, 53. І за людський підхід. Бо зазвичай по завершенні робочого тижня керівники від усіх тих проблем і дзвінків відключаються. А тут, на диво, спрацювали бездоганно.

Олена Іванівна Чайка теж увечері зателефонувала – повідомити, що світло вже дали.

От ніби дрібниці, так? Але саме з них складається життя, наше ставлення до начальників і… до самих себе.

До речі. А як тепер додзвонитись до диспетчера ЖКО? Який номер?

Наталя Камишникова