Радар

Директорка школи в Нововолинську вже 8 (ВІСІМ) років поспіль отримує щомісяця чималу доплату за державну нагороду.

Звання “Заслужений працівник освіти” вона, як вбачається з документів, експертиз та свідчень колег, одержала незаконно.

Але кримінальне провадження тихо закрили, й неподобство триває. Чому?

РАДАР пошукає відповідь разом із вами.

Ця школа №4 тепер гордо носить ім’я Тараса Григоровича Шевченка – з ініціативи директорки Таїсії Сачук.

Тієї самої, яка 2013 року стала заслуженим працівником освіти.

Подання на цю державну нагороду надсилає президентові України обласна державна адміністрація. А висувають кандидатів у трудових колективах і творчих спілках. Висувають гласно, відкрито, під протокол. 

У Нововолинську кандидатуру пані Сачук на зборах трудового колективу не висували й не обговорювали. Однак протокол зборів є.

Підписи двох заступників директора хтось підробив – це стверджували самі заступники, і це підтвердила почеркознавча експертиза. 

На підставі липових документів подання на державну нагороду оформили у Волинській облдержадміністрації. Підписав його тодішній голова ОДА, нині вже покійний Борис Клімчук.

Усе робилося швидко, за лічені дні.

Якраз на День Конституції 2013 року Таїсія Сачук стала заслуженою освітянкою.

У школі вона викладає історію та право. Учні та їхні батьки відгукуються про неї добре, але цього все ж таки замало, щоб здобути державну нагороду.

Ніхто процедуру не скасовував: кандидатуру на почесне звання висуває колектив навчального закладу. Без нього ніяк.

У відділі освіти виконкому Нововолинської міськради про подання нічого не знали. Начальник відділу – ним був тоді Микола Остапюк – дуже здивувався, що папери пройшли повз нього.

Здивувались і у школі №4, бо зборів НЕ проводили, протокол НЕ писали.

Проте далі обурення у кулуарах і перешіптувань за спиною не йшло.

Утім, одна хоробра людина згодом знайшлась-таки. Вона й написала 2019 року заяву у поліцію.

Кримінальне провадження розпочали ефектно: працівники Нововолинського відділення поліції рвонули вилучати документи аж в облдерждміністрацію.

Шум, гам, тарарам, розголос у медіа. 

А потім – тиша…

І лише адвокати паперами шурхотять. 

Слідство тривало 18 місяців. Вів його слідчий Нововолинського відділення поліції Сергій Степасюк.

Він же й закрив кримінальне провадження. На феєричній підставі: сплив термін, визначений для розслідування!

Позбавити особу державної нагороди президент може лише в разі засудження особи за тяжкий злочин. Тобто не в нашому випадку. 

Правова колізія, недосконалий закон про державні нагороди, та й по всьому.

Звісно, Таїсія Олексіївна давно могла б добровільно відмовитись від доплати. Та для цього потрібне дещо інше уявлення про честь і гідність.

Директорка ж найняла дорогих адвокатів, і аж цілий пан Сафулько  з Луцька пристарався, аби гучна справа завершилась нічим.

На фасаді школи – тепер уже ліцею імені Шевченка висять ЧОТИРИ меморіальні дошки.

На честь колишніх учнів – загиблих у 2014 році захисників України Павла Попова, Івана Гані, Андрія Дрьоміна…

та Олександра Смирнова, який загинув 2016-го.

Орденами їх відзначили посмертно – теж указом президента, щоправда, іншого.  

Директорка бачить ці дошки щодня, і їй не муляє її нагорода. 

Не муляє її відзнака й керівникам дошкільних закладів Нововолинська. Вони у розпал слідства опублікували в газеті “Наше місто” колективне звернення на підтримку пані Сачук. Мовляв, людина сумлінно працює, припиніть ту мишачу метушню щодо доплати, руки геть. 

Подібне звернення підписали й педагоги ліцею №4 торік у відповідь на критичний виступ освітянина Олександра Моренка:

Павло Попов, Іван Ганя, Андрій Дрьомін, Олександр Смирнов уже нічого не скажуть, не напишуть і не підпишуть.

Та й хто б їх питав, якби вони вціліли і повернулись.

Кожному, знаєте, своє…

Наталя Камишникова

Фото – з відкритих джерел