24 січня вдень на сайт РАДАР під мою публікацію про академіка з хабариком надійшов брутальний коментар, у якому мене залякували фізичною розправою.
Ось він:
“Чого Борисович завжди злодій в тебе? Де хоть ожна бумажка де доказано шо він крав? Ти пожалієш колись за свій язик та буде пізно уже. Сиди тихо в своїй норі і не обсирай Ярему та Борисовича. А то з ложечки їсти кашу будеш в реанімації.
Той крисьониш Артур извился уже шо тті та ярему трогал. Він умниший за тебе понял кого опасно чипати. Понял куда носа лучше не пхати. Тебе походу жизьнь вобще не уче. Ти доиграешся в мене.
Ще хоч раз хоч Борисовича чи Ярему тронеш хоч шото напишеш я тебе в больничку надолго відправлю. Хоч жити не обсирай їх”.
Хто не в курсі – Ярема є нововолинським депутатом-мільйонером. Борисович – нововолинський міський голова Віктор Борисович Сапожніков. А я їх обох як публічних осіб справді нерідко критикую, бо є за що.
Побачила цей лайливий коментар увечері – й опублікувала, чого залякувач не чекав. Далі була моя заява у поліцію.
Поки правоохоронці міркують, як на це реагувати і чи вносити моє повідомлення у реєстр досудових розслідувань, розповім вам таке.
У нашому чарівному європейському містечку досі не встановили замовників нападу на вже покійного Ігоря Желізка. Виконавців різанини ніби знайшли і посадили, але хто їх послав із ножем у під’їзд будинку, де Желізко мешкав? Півтора десятка ножових поранень. Його ледь не зарізали. Дивом вижив.
Напад скоїли в самий розпал війни бізнесмена Віктора Яреми проти “Львівської жінки” Желізка за кабельне телебачення в Нововолинську.
Досі не встановили ані виконавців, ані замовників нападу на Євгена Кліндухова, який був депутатом Нововолинської міськради й енергійно привертав увагу правоохоронців та громадськості до корупції в міській владі, до зловживань міського голови. Кліндухова побили невідомі молодики на його ж подвір’ї вранці, коли збирався на сесію. Вдерлись і побили. Відлежав зо два тижні в лікарні зі струсом мозку. Виписали прискорено – щоб поліція не кваліфікувала як травми середньої тяжкості.
Коли мене вдарив і душив у сквері біля пам’ятника прикордоннику друг мера Анатолій Коптюк, поліція в особі слідчого Шпачука дуже постаралася закрити справу про напад на журналіста. Як і кому віддячив за це Коптюк – здогадуюсь.
Викликала тоді додому дільничного лікаря, бо кепсько почувалась після побиття. А до мене прибув аж цілий консиліум: троє лікарів, завідувачі відділень!
Вони навіть не приховували, що приїхали скласти акт про те, що я нібито здорова. Однак мусили доповісти головлікареві Морозу, що завдання не виконали – я справді тоді захворіла. Досі гидко згадати вираз їхніх облич.
Ну, й руку колись мені у цьому чарівному містечку зламали – за гостре перо, за публікації про місцевих дерибанщиків. Місяць ходила з гіпсом. Виконавцеві нападу дали умовне. А замовника ніхто й не шукав.
Тепер про коментар цього Лисого. Там згадується наш дописувач Артур, який зрозумів, “куди не треба пхати носа”, й вибачився “перед ТТІ та Яремою“.
Я розпитала Артура, що це було. Він пояснив: мав кілька неприємних моментів у спілкуванні з оператором ТТІ. Дійшло до того, що цей оператор його знімав без дозволу на вулиці впритул зі словами: “Я про тебе ціле кіно зроблю!”
Артур навіть телефонував тоді у поліцію і ходив скаржитись директору приватної фірми “ТТІ”, яка належить Яремі.
Ну, а днями на тарифному протесті під “Теплокомуненерго” сам не стримався й невдало пожартував. Ще б подумав, чи перепросити за це оператора, але…
Але наступного дня (протест тривав і перемістився в міськраду) нібито побачив біля бічних дверей власника ТТІ, який промовисто показував на Артура пальцем височенному здорованю віком під 45.
Той зі своєю стрижкою під нуль, похмурим виразом обличчя і жорстким поглядом справив на Артура сильне враження. Він трохи подумав – і в залі, де вже майже нікого не було, у присутності двох працівників поліції сказав операторові кілька примирливих слів. Ані перед ТТІ, ані перед Яремою ні за що не вибачався.
Далі поліцейські нібито підійшли до Яреми і щось сказали, той кивнув і зі своїм супутником забрався геть.
Отже, про вибачення знало дуже вузьке коло людей. Чи не є автор погрози на мою адресу отим голомозим приятелем Яреми?
Я зателефонувала обом працівникам поліції, що охороняли громадський порядок у міськраді під час протестної акції. І Василь Милацький, і Олександр Корнелюк підтвердили: двоє молодиків порозумілись, претензій одне до одного не мали. А от Ярему правоохоронці не бачили й до нього не підходили. Ніякого “лисого” впритул не бачили теж.
Кому вірити: Артуру чи правоохоронцям? Промовисту відповідь знайдете у брутальному коментарі.
Ще раз:
Артур извился уже шо тті та ярему трогал. Він понял кого опасно чипати. Понял куда носа лучше не пхати.
Извился – це извинился, наш безграмотний залякувач квапився висловитись і пропускав літери.
Поліція могла б розпочати кримінальне провадження про погрозу вбивством та фізичною розправою. Слідчий міг би переглянути запис із відеокамер – у приміщенні міськради їх не бракує.
Але поліція явно не прагне встановити того, хто мені погрожує.
Бо це ж доведеться турбувати власника ТТІ, цілого депутата міськради. З’ясовувати, хто з його друзів хоче помститись мені за критичні публікації про “Ярему і Борисовича” й відправити мене в реанімацію за “хоч щото ще”.
Простіше відписати, що ознак кримінального правопорушення не вбачається, та й по всьому.
Моя безкоштовна порада “Яремі й Борисовичу”: пильнуйте, щоб я була при доброму здоров’ї. Моліть Бога, щоб зі мною нічого не трапилось.
Бо критикувати вас я не припиню. А план розправи ваш “Лисий” здуру розкрив.
Наталя Камишникова
а за руку що за історія була?
Шавкі сапога не можуть заспокоїтись. А бо сам Борисович тишком-нишком друкує подібні коментарі
Погрожувати можуть кожному , вихід -розголос мах. і нововолинцям не бути байдужими
Сімом нападникам на журналістів у Києві оголошено підозру… А у нас?
Ще один із багатьох доказів,що нововолинська мафія не спить.
мафія хочь якусь честь мала не грабувала бідних а це просто жадібна гидота
поки не можу в”їхати – що це за особа лиса??
А де коментар В. Магдисюк? Дуже хочеться прочитати. Що вона там пише у захист місцевих глитаїв.
Нічого не змінилося(((( Сапожніков – це якась вічна спокута Нововолинська. І як тому Сапожнікову не мулько лишатися на посаді? Він вже коріння пустив у те крісло. Це ж дурний тон – стільки лишатися при владі і не дати 35-40 річним взятися за самоврядування. Не кажучи про чисельні криваві й корупційні злочини за його каденцій. Очевидно, і його ХТОСЬ не відпускає з крісельця. Така собі самострата впродовж 30 років. І втрата гідності й сумління. Проте, вбачається, так і триватиме далі. Громаду все влаштовує. Кілька людей чинять опір. І Камишнікова в їх числі. Тримайтеся. З одного боку – мафія. З іншого – людська байдужість.
Золоті слова. Я не уявляю, як ти Ірино Володимирівно, насмілившись скласти конкуренцію “вічному і недоторканному” на виборах міського голови, вибралася із сином з нашого міста живою. Ти ж сама бачиш: У Нововолинськ повернулися лихі часи початку ХХІ сторіччя (2005-2011 рр). Коли руки у місцевих були заляпані людською кров’ю по лікті. Тепер, схоже, ті ж самі посадові особи знову починають діяти тими самими методами.
Зашпори від Революції Гідності у них відійшли. Проте, хай не обманюються – гряде іще один Майдан. І тоді щурі не знайдуть місць де б сховатися від людського гніву.
Пані Ірино, пишу ше раз Вам. А чим Ви кращі?Не треба було йти в мери, а треба було спасати колектив “Львівськоі жінки”. Скільки людей залишилося без зарплати? Я надіюсь, шановний радаре, ви надрукуєте повідомлення, а пані Ірина дасть відповідь.
До “Анні”. Я думаю, пані Ірина Лузанчук дасть вам відповідь і про зарплату працівників “КТ “Львівська жінка”, і про її мерство, що не відбулося, і про “спаса” – отого що загріб рейдерським спосбом гроші, майно, обладнання “ЛЖ” та інші її активи на мільйони гривень.
А я, в свою чергу, передам привіт із “того світу” від недорізаного в Нововолинську Ігоря Желізка, який помер у Львові за загадкових обставин. У вигляді одного документу, який всім вам буде дуже цікаво прочитати – і “спасам” теж.
Пане Анатоль, я нікого не хотіла образити. Цю тварину, яка погрожує, треба наказати. Але пані Ірина повинна була на посаді директора зберегти ті залишки компанії. Бог суддя для тих, хто розікрав і забрав компанію. Але залишок колектива до останнього боровся.
Ірина Лузанчук-Кримська вам щось була повинна?.. Саме вона на тій посаді боролася за вас до останнього. Попри кримінальну справу, відкриту проти неї за невиплату вам зарплатні, хоча вона так само сиділа без платні й ледь виживала. Попри шалений психологічний тиск на неї з боку тодішньої міліції, рейдерів та нововолинських чиновників. І попри різні інтриги проти неї з боку вашого колективу.
Та згадайте хоча б, як судовиконавці викидали її та майно з приміщення “Львівської жінки”. Де тоді були залишки колективу? Отож-бо.
І. Лузанчук була виконавчим директором – найнятим на цю посаду. Й так вона робила більше, аніж могла. Зберегти залишки приватної мас-медійної компанії було неможливо. У бухгалтерії та виробничому відділі засіли “кроти” зі конкуруючої фірми і МР, які шкодили де тільки могли. Втрутилися високі державні чини із Луцька, що вели нагляд за роботою телерадіокомпаній області. Нещодавно, один із них – С.Р. благополучно пішов на “заслужений” пенсіон.
Ніхто з колективу, І. Лузанчук не допомагав, окрім однієї людини… Вичікували, хитрили. Все відбувалося на моїх очах – я працював позаштатним журналістом “КТ “ЛЖ” і газети “Нововолинськ”.
Маю фото і відео, повністю і абсолютно, всіх осіб – державних службовців, які в той день руйнували, брехали, ламали двері “ЛЖ” та вивозили її обладнання.
Багато хто із них, після цього, пішов на значне підвищення. У тім числі й правоохоронці та працівники Нововолинської Державної виконавчої служби… “За роботою” – в натурі, так би мовити, маю картинки: міліція, судові виконавці, депутати, місцеві “стукачі”, службовці ЖЕКу, навіть з СБУ. Господь нагородить… Декого вже.
Дивний закид… Не треба було йти в мери? Треба було рятувати підприємство? Бачте, як Вам щось пояснювати і розповідати, якщо ви вже наперед впевнені, що я не рятувала підприємства? Хоча я саме цим і займалася щодня. Винятково цим. Вислуховуючи при цьому постійні звинувачення на свою адресу. Всі навколо дуже компетентні і всі побували на моєму місці і напевно знали, що я підприємства не рятувала.((( Нехай. Просто згадайте біблійне застереження, що не можна лжесвідчити, не можна обмовляти і т.д.
Людина є істота слабка. Вона не мусить вірити якійсь директорці якоїсь «Львівської жінки», вірити її добрим намірам і зусиллям. Легше вірити наклепам, звинуваченням прокуратури й інших інстанцій, пліткам опонентів на шкоду їй.
Упродовж тих двох напружених років жорсткого протистояння я вірила, що Закон таки зможе захистити мене, підприємство, людей підприємства, зрештою – Правду. Але стояти за Правду з голими руками, коли ще й твої прибічники й колектив поступово переходить на бік шахраїв чи дволикої влади – ви пробували? Ні. А я пробувала. І робила це доти, доки не постали прямі загрози моїм дітям. Це єдине, чим можна зупинити жінку, яка бореться. Якби не небезпека для дітей, що виросли без батька й могли позбутися матері, боролася б по цей день.
Дві карні справи проти мене не були б відкриті, якби у тому ж колективі не знайшлися слабкі люди, які не просто так, а з почуттям торжества і зловтіхи давали свідчення проти злочинної директорки, яка посміла затримати зарплатню (в умовах рейдерства). Арифметика була сумна і категорична. Проте зарплата була б таки виплачена. Але коли арештовують рахунки і приміщення – де взятися надходженням? Колектив про це думав, коли погоджувався допомогти на боці інших, а не на боці своїх інтересів? Хоча всі свідки у справах про мої злочини не розуміли, що спиляли гілку, на якій самі і сиділи. Ви мене покарали? Так. Я теж не отримала і ніколи вже не отримаю 16 тисяч заборгованості. А як збиралися працівники отримати зарплату, якщо допомогли врешті знищенню «Львівської жінки»? Я до останнього балансувала у фінансовому дефіциті, проте надія врятувати підприємство була жива до кінця. До моменту зневіри колективу.
Як виглядає кінець? Коли ціляться в тебе вороги або недоброзичливці – це природно. Війна є війна. Не вони мене добили. Добило протистояння колективу, який так довго підтримував підприємство (а отже і директорку) майже до успіху, до межі, за якою ми б пішли вгору. Трішки б терпіння. Половину судів уже на той час схилялося в бік правди. Та не так сталося, як гадалося. Бо найприкріше, коли ціляться тобі в спину ті, кому віриш, розраховуєш на їх підтримку. Коли щодень вилазять якісь сфальшовані проти тебе справи, плітки, свідчення про злочини((((
Нема сенсу щось доводити.
Але я завжди дякуватиму Богові за такі випробування. Бо у той страшний час зустріла підтримку тих, хто і досі лишається друзями.
А у мери треба було йти. І треба було перемагати. Проте поразка у виборах і знищення підприємства – закономірні наслідки причин, які і сьогодні є ментальними системними вадами нашого суспільства.
Я до цих пір пам’ятаю і буду – до кінця свого життя, “кротів” місцевого “конкурента-рейдера” та міської влади, які засіли були у “Львівській жінці”. Я часто зустрічаю їх на вулицях Нововолинська. Вони вітаються до мене. Я відповідаю і бажаю їм доброго дня… Виховання таке.
А сам думаю: “Ну що, дуже допомогли вам ті, хто засилав вас у “ЛЖ” – тим кому ви “стукали” І ДОПОМАГАЛИ РОЗКРАДАТИ ПІДПРИЄМСТВО невинної людини?
Дуже ви, аж так казково, розбагатіли?? Які були злиденні – такими й залишились! Моліться Богу, бийте поклони і просіть у нього помилування. Ні, не для себе – для власних дітей.
Як і пам’ятаю шпигунську відеокамеру на підвіконні одного із прилягаючих до “ЛЖ” будинків, яку встановили рейдери. Бог нагородить вас сповна! Без варіантів.
Поліція думає чи вносити до ЄРДР? Ось ще одне підтвердження, що наша поліція або не професійна, або знаходиться на утриманні влади, бандюків і наркоманів. Вони Зобов’язані любу заяву вносити до реєстру і проводити розслідування. П. Шпига моніторить всі Волинські сайти, чи не проявиться бажання прокоментувати? Наталя Семенівна, потурбуйте пана генерала-хай прокоментує дії своїх підлеглих.
Жах…облиште іх, шановна журналістко..з бандою боротися одному не можна..а в них рука руку миє..Мені шкода, соромно і неприємно знати що у нас таке середовище, таке відношення до людей, що життя людське нічого не варте, тебе кожен бандюк не полінується копнути..Я б на вашому місці давно б виіхала б звідти..я іх так ненавиджу, що й боротись не хочу..поздихають самі від обжорства бо маючи таке бабло жруть за десятьох.. Ви ж наперед знаєте, що справедливості в Украіні н е м а… І не скоро буде.
Який ЖАХ, ПОЗОР, щоб на захист мера та депутата виписували погрози якісь псіхи безграмотні. Скільки їх є ТАКИХ шанувальників нашої влади в місті?! Якщо ці погрози дійсно були, і все так лишити, то ми ніколи не виберемось з цього болота. Є ж якісь сміливі та патріотичні люди в місті. Треба перестати боятись, підтримувати один одного, подавати всі можливі скарги в правоохоронні органи. Ну і вже на гірший кінець, використовувати тактику Лисого. А якщо ні, то бути нам рабами психів – бандюків та паршивоі місцевої влади вічно!!!
Оце, Олено, про що ви написали – найголовніше. Жах і ганьба! За В.Сапожнікова – довголітнього мера і заслуженого чоловіка, котрий посеред всього іншого ще й виконує у Нововолинську функції Держави, заступаються невідомі та анонімні безграмотні особи. Як вбачається, зі складу організованих кримінальних угрупувань.
Мер мовчить. Ані спростування, ні відмежування… А має ж службу, по зв’язках із громадськістю, у МР. Навіть, легендарні два перші заступники не сподобилися стати на захист боса! :))) Вочевидь, і у них перемкнуло. Ні сорому, ні совісті. “Совок”.
після встановлення домофонів на кожному поверсі виконкому, слідуючий крок буде обгородження виконкому бетонною стіною і проволокою під струмом – ЯК БОРИСІЧ БОЇТЬСЯ , ЩОБ ВІД ТОГО КРІСЛА НЕ ВІДІРВАЛИ
Було б непогано…, але щоб ні одна с… а звідти не вислизнула…
Боже,а що то за нікчема так безграмотно писала коментар- погрозу?В школу це нещастя і вчити граматики,а то читаю і очам не вірю,що в 21 столітті можуть бути такі безграмотні люди!🤣
це мені????