У промисловому місті на кордоні з Польщею люди понад півстоліття не бачили асфальту.
Все життя, всю дорогу, як мовиться, вони місять болото.
Це Нововолинськ, це БАГНОволинськ, це місто, де того самого мера обрали вже вп’яте…
– Накипіло, і вирішила вам написати.
Я проживаю на вулиці Глінки.
Коли 4 чи 5років тому нам почали класти асфальт, ми всі зраділи.
Подумали: ну, нарешті нормально будемо жити.
Проте заасфальтували нам тільки пів-вулиці до перехрестя.
А далі всі ці роки обіцяють завершити.
Очі замилюють.
І зараз почнуть писати коментарі, що на нашій вулиці восени робили каналізацію, тому така багнюка.
То відразу дам відповідь: там така багнюка все життя, і нічого не змінюється.
У мене маленька дитина, й виїхати до міста – ціле випробування. Колеса забиваються багном і не їдуть, а потім ще півгодини мушу стояти і мити їх.
Сил і нервів вже не вистачіає, скільки ми це маємо терпіти? Ми ж не в селі проживаємо!
Можливо, з вашою допомогою зможемо це зрушити з місця.
Вулицю Глінки, як повідомили РАДАРУ мешканці, мали повністю заасфальтувати ще 2 роки тому. Бо вона була у списку на 2018 р.
Таку відповідь вони колись одержали з виконкому на своє звернення.
Однак візок, як бачите, і нині там…
У болоті.
Фото й розповідь – Інна
Щодня проходжу через цю вулицю,там дійсно якесь болотяне море.
Одну дочку тримаю, поки переходжу вулицю, щоб часом не впала там, другу везу в колясці. Колеса ледь проходять, про самокат я взагалі мовчу.
Це все потім несеться в квартиру.
До яких пір це все буде продовжуватись, чи у нас місто – це тільки центр?!.
Це праада, вул. Глінки – це сама багнюка. Ні пройти, ні проїхати. Коли вже врешті заасфальтують?
Дітям стидно йти до школи , бо з Глінки поки вони туди дійдуть то вони по коліна в багнюці , як з якогось віддаленого хутора прийшли
Бідний “РАДАР”. Обивателі, 5 разів поспіль обираючи одного й того ж самого “заслуженого господарника” на очільника міста, виявляється, дико бояться свого наймита та його команду. І пишуть анонімно у надії, що РАДАР зробить розголос і таким чином допоможе залучити на їхню ж вулицю вимріяне десятками років, асфальтове покриття. Яке там повинне бути вже років зо 15, якщо не більше.
А саменьким – всією вулицею, піти до свого слуги, слабо?!
Та на основі “ЗУ Про благоустрій в населених пунктах” стаття 10, і “Про місцеве самоврядування” де міський голова відповідає за все (!) та інших нормативних актів Держави, розпочати закладати основи майбутнього асфальту на своїй вулиці. А потім, якщо “слуги” в міській владі проігнорують вимоги – подати до суду.
Також часто тією дорогою ходжу… Щоб дійти додому потрібно обходити весь район!!!! Дорога прокладена наполовину!
Наш Нововолинськ, як тільки його жителі й не називають. І “БагноВолинськом”, і “БандоВолинськом”, і “НаркоВолинськом”… А я запропонував би іще одну назву: “КозлоВолинськ”. Бо переважна більшість його мешканців, до щему душевного, нагадують мені цю аж занадто мирну, сумну, перелякану та заклопотану тварину. Казлиць безпощадно “доять” всі, кому тільки не ліньки, а самців використовують на всіляких чорних роботах за кордоном, м’ясо “з’їдають”, як вбачається, шкуру і роги продають за валюту. Я жартую, звичайно. Крізь сльози. Пробачте. Але, це правда.
Я проживаю на вулиці Кропивницького, майже така ж ситуація! Щоб добратися до міста я іду вулицею Глінки. Це ЖАХІТТЯ!!!!! Там не те, що люди не проходять, там машини грузнуть! Коли вже шановна мерія зверне увагу на часний сектор 4 шахти?
Катастрофічна ситуація із багнюкою на вул. Глінки є результатом протиправної бездіяльності на посаді, міського голови В.Сапожнікова та його команди. Хто б що там не казав. Якого ми самі ж і гніздили у мерії 5 разів підряд. Приблизно така ж історія й зі “всенародно” обраними депутатами Нововолинської міськради. Всі, як завжди, працювали не на громаду – на себе. Тепер ми плачемо та боїмося, якогось милого, назватися своїми справжніми іменами, пишучи анонімно і називаючись щоразу по іншому. Та вишукуємо, щоби хтось нашу роботу та й зробив за нас.