У промисловому місті на кордоні з Польщею люди понад півстоліття не бачили асфальту.

Все життя, всю дорогу, як мовиться, вони місять болото.

Це Нововолинськ, це БАГНОволинськ, це місто, де того самого мера обрали вже вп’яте… 

– Накипіло, і вирішила вам написати.

Я проживаю на вулиці Глінки.

Коли 4 чи 5років тому нам почали класти асфальт, ми всі зраділи.

Подумали: ну, нарешті нормально будемо жити.

Проте заасфальтували нам тільки пів-вулиці до перехрестя.

А далі всі ці роки обіцяють завершити.

Очі замилюють.

І зараз почнуть писати коментарі, що на нашій вулиці восени робили каналізацію, тому така багнюка.

То відразу дам відповідь: там така багнюка все життя, і нічого не змінюється.

У мене маленька дитина, й виїхати до міста – ціле випробування. Колеса забиваються багном і не їдуть, а потім ще півгодини мушу стояти і мити їх.

Сил і нервів вже не вистачіає, скільки ми це маємо терпіти? Ми ж не в селі проживаємо!

Можливо, з вашою допомогою зможемо це зрушити з місця.

Вулицю Глінки, як повідомили РАДАРУ мешканці, мали повністю заасфальтувати ще 2 роки тому. Бо вона була у списку на 2018 р.

Таку відповідь вони колись одержали з виконкому на своє звернення.

Однак візок, як бачите, і нині там…

У болоті.

Фото й розповідь – Інна

Прочитав сам? Поділись з іншими: