Радар

Андрій прорвався в медіа без жодних покровителів. Став упізнаваним не лише на Волині!

Його відеосюжети завжди привертають увагу – невимушеністю і креативом.

А стрімка політична популярність шоумена Зеленського спонукала і Кравченка замислитись про політику…

Феномен Зеленського став лакмусовим папірцем проблем українського суспільства і виявив глобальний запит на зміну самого поняття політики. Можна по-різному ставитись до Зе кандидата, але його високий рейтинг свідчить: український політичний процес має перезавантажитись, отримати нову версію – «Політика 2.0».

У час нових технологій та інтернету, коли на зміну телебаченню впевнено прямує youtube, політики старої формації втрачають актуальність. На зміну їм іде нове покоління, яке часто взагалі не знає, що воно таке – та політика, натомість добре розуміє: перша версія (Політика 1) за відведені їй 28 років себе не виправдала, вичерпала.

Праворуч – спікер Парубій  🙂

Є реальні приклади молодих людей, які успішно працюють та змінюють на краще свої міста, села або містечка. Наприклад, 21-річний студент-політолог Віталій Дяків. Він став наймолодшим сільським головою в Україні. На виборах у 2015 році Віталій змусив своїх односельців задуматися: обирати студента без досвіду чи 50-річного голову, який обіймав цю посаду вже 9 років. Хлопець обігнав попередника на 26 голосів.

Політик 2.0 розуміє, що в світі працюють одні й ті самі закони і алгоритми  – ринкові, технологічні, еволюційні. І все, що потрібно зробити, – впровадити їх у себе. Зараз питання стоїть руба: або ми змінюємось, або українська держава може припинити існування.

Ось чому у політику мають прийти люди, які можуть бути успішними в інших сферах і які не виїхали з країни. Їхній підхід до справи – підхід сисадміна (системний адміністратор), простий і прагматичний: старе замінити на сучасне, яке працює швидше і краще.

Андрій із батьком

Умовно кажучи, якщо потрібно замінити ліхтарі на вулиці, то політик старого зразка зателефонує куму, який торгує обладнанням та підкине йому замовлення, на якому можна добре заробити,  й отримає свій відкат… а потім вони разом регулярно змінюватимуть лампочки в цих ліхтарях, заробляючи на державі й надалі.

А політик 2.0 просто встановить ліхтарі, які працюватимуть на сонячних батареях. А потім впровадить сучасні підходи і в інших галузях, наприклад, запровадить електронні черги – від власної приймальні до районної поліклініки, адже з технологіями він на ти. Він добре розуміє, що черги у 2019 – це анахронізм і один із маркерів неефективності.

Тренування з міністром культури Ніщуком 

Чому нове краще за старе?

Нові технології – це синонім прозорості! За прикладом далеко ходити не потрібно –система електронних закупівель «прозоро» завдала потужного удару по корупції в галузі державних закупівель.

Звісно, корупція там не зникла остаточно, але її стало набагато менше, адже тепер лише за кілька «кліків» і слідчий, і звичайний громадянин може побачити, куди і скільки було витрачено державних коштів.

І на селі він свій у дошку! Зняв там кілька цікавих сюжетів

Де взяти таких кандидатів?

Нові рішення потребують нового погляду. Наївно шукати нові обличчя серед старого політичного мотлоху. А от придивитись до активної і ініціативної молоді варто.

Одним з найпомітніших волинян став 24-річний Андрій Кравченко! Як і відомий кандидат на президента, він займається медіа.

Кравченко був активним під час другого Майдану, потім навіть спробував стати мером Нововолинська, згодом засвітився на «Волинських новинах» у власній рубриці «Соромлюсь запитати», де тролив депутатів і владців.

І то так, що його помітили столичні телевізійники й запросили у проект Ольги Фреймут «Інспектор. Міста». Там Андрій разом із командою викривав нечистих на руку чиновників, лікарів, бізнесменів.

Потім – школа медіа «1+1», нові проекти, зйомки «Слуги народу» і хай невелика, але власна студія з виробництва медіапродукту (відеороликів).

Це приклад того, як за кілька років без покровителів домогтись успіху.

Скептики скажуть, що він не може похвалитись досвідом. Та чи можна взагалі хвалитись політичним досвідом у нашій державі, де політика – синонім корупції та тяги до наживи?..

«Хто не застосовує нових засобів, має чекати нових бід», – казав англійський політик Френсіс Бекон.

Інноваційне мислення, ентузіазм, молодість – цього в Андрія достатньо. І він хоче покращити не лише своє життя, а й життя краян.

То чи варто вкотре наступати на ті самі граблі й обирати старих політиків? Може, ризикнути й довірити владу новим у всіх сенсах людям, готовим узяти відповідальність за розвиток рідного краю?