Кого ж береже наша поліція? На мене їм начхати, а на вас?

Знаєте прочитав я та думаю собі треба на роботу було мені йти в Поліцію!

Не знаю, як кого, але мене моя нововолинська поліція дуже “захищає”. Починаючи із вікопомного 2005-го (акція Нововолинськ без Сапожнікова!” та моєї заяви про погрозу вбивством від цілком конкретної особи (зі вказаним у заяві прізвищем та адресою проживання потенційного вбивці), декілька років тому. Заходів, щодо мого захисту вжито не було. Письмової відповіді я не отримав. І аж до теперішніх днів, нововолинська поліція веде свою улюблену гру – “в жувальну гуму”: НВ слідчий відділ поліції, як вбачається, бездіє у кримінальній справі відкритої на нововолинського міського голову за невиконання рішення суду, що загрожує йому позбавленням волі, згідно ККУ.
Що ж тут розслідувати?! Всі документи від обласного Управління виконання покарань – в наявності, рішення суду теж. Нахиляйся, піднімай – і бери! Та й передавай справу в суд. Крапка.
До речі. Отой, що грозився мене вбити, відразу ж після Нового року, по-звірячому побив у кафе “Базилік” людину. Відкрита кримінальна справа. Доблесна “оновлена і пролюстрована міська поліція і там, вочевидь, бездіяла. Постраждав і патрульний поліцай. І службову машину його покоцали. Хто ви, міські поліцаї? Сплетені воєдино зі міськими організованими злочинними угрупуваннями бандитсько-грабіжницького типу та владною мафією, чи борці за порядок та законність, як зафіксовано в “ЗУ Про поліцію” і Конституції України? Визначіться.

Деяких людей цікавить питання, що робити якщо погрожують розправою, які приймати заходи, куди звертатися? Однозначної відповіді немає, варіантів багато. Можна повідомити в міліцію або попросити допомоги у знайомих, якщо знаємо хто погрожує. Для офіційного звернення в правоохоронні органи давайте визначимося, що таке реальна погроза і який тут кримінал? Скласти заяву в правоохоронні органи і справа з кінцем, в тому то і суть, що такі звернення мають швидкий кінець, практично ними ніхто не займається. А чому так? У Кримінальному кодексі України за погрози вбивством, передбачена кримінальна відповідальність (ст. 129), коментувати статтю не будемо, коментар можна самому прочитати в кодексі, а от деякі аспекти для розуміння суті наведемо.

Однією з обов’язкових умов повинно бути: погроза реальна, людина повинна сприйняти загрозу реально, що приводить до душевного хвилювання, порушення спокою тощо. Що це означає? До прикладу до Вас на телефон зателефонував невідомий і повідомив, що прийде вбивати. Це загроза не реальна і такими повідомленнями в правоохоронних органах не займаються, хоча повинні прийняти до уваги, зареєструвати і провести перевірку. Нереальна так, як сприйняти можна за жарт чи комусь просто нічого робити. Інший приклад, телефонує наглядно знайомий, судимий у минулому за вбивство і погрожує вбити або на вулиці зустрів невідомий і почав погрожувати тримаючи в руці зброю (ніж, пістолет і тощо), таку загрозу людина сприймає реально!

Погроза може бути звернена, як безпосередньо, так і через інших осіб. Приміром дізнаєтеся від знайомих, сусідів, що Іванов купив пістолет і погрожував прийти вбити. Ця загроза також сприймається реально. Крім того загрози висловлюються іншими способами, наприклад письмово, але тут лист, як реальний доказ, тому такі погрози не практикуються. Слова довести важко, а в деяких випадках і не можливо.

Які докази для притягнення винного до кримінальної відповідальності за погрози? В першу чергу речові докази, як згадували вище листи та інші предмети: зброя або її подібні. В темряві можна і налякати палицею, сказавши, що в руці ніж. Свідки, без яких практично не потрапляє жодна кримінальна справа до суду. Скільки, а чим більше, тим і краще. Наболіла проблема і питання – диктофонний запис? Тільки як привід, щоб повірили про те, що все таки були погрози, а не прийшла людина писати заяву приміром для самозахисту, напередодні приходу кредиторів вибивання боргів. У суді доказ з диктофонним записом розчиниться як сіль у воді.