Україна оплакує своїх синів. Та за що, за що вони кладуть свої голови?
За знищені Карпати чи сміття у Львові?
За нових понтів чи прокурорські маєтки?
За кондитерські фабрики чи дурнів під куполом?
Недолуге керівництво, чужорідні зайди у міністерствах, нерозуміння та несприйняття реальної ситуації, сліпе ОБСЄ.
Часто постає перед очима напис “Не для війни виховуємо синів”.
Навіть не пам’ятаю, на якій стелі я то прочитав, та неважливо. Важливо, що важко кожного ранку в стрічці ФБ читати нові сухі цифри статистики, важко змиритись із байдужістю суспільства, з танцями на кістках та феєрверками на могилах, важко…
Збідніле через постійні, безтолкові та непотрібні реформи, населення збайдужілими очима дивиться вслід “чорним тюльпанам” і надалі вирощує картоплю та пече хліб, ходить одягатись до “секонд-хендів” та вірить у казки, кожного разу обирає нового месію, проклинаючи свою долю, заздрить Європі та дивиться російські серіали.
А тим часом Україна оплакує своїх синів. Та за що, за що вони кладуть свої голови?
За знищені Карпати чи сміття у Львові? За нових понтів чи прокурорські маєтки? За кондитерські фабрики чи дурнів під куполом?
Сумно…
Василь Ігнатюк
селище Іваничі
Bla-bla-bla. Ниття воно і є ниття.
Просто і сильно. Респект, Василю, за відвертість.
“За що кладуть свої голови?” – за свободу, за спокій за купу всього з цим повязаного. Війна. 5 букв. ВСЕ ПРОСТО.
Одна держава напала на іншу. Росія на Україну. ВСЕ ПРОСТО.
І хлопці кладуть свої голови із-за цього. І за молоду мати у секонд-хенді і за чиновника і за тих, що возять сигарети, за всіх: за багатих і бідних, за чесних і не чесних, за волонтерів і тих кому все рівно, за жінок, дітей, коханок, алкашів з сусіднього підїзду і чемпіонів світу…. ЗА ВСІХ.
Дивно було би якби в часи Київської Русі якийсь “мислитель” сказав би: “Да боярі всі обкрадають простий народ, та у нас князь має жінку з Туреччини, народ в лахмітті ходить, да ми ….бали за вас воювати, да під турками не так вже і погано”
Еге ж? Дивно було би вельмишановний Василь?
Або гітлерівцям хліб з сіллю стелити і на стінах писати яка погана радянська влада?
Хіба зараз не те саме?
Та сама війна.
Ідіть шановний воювати або сидіть мовчки.
Воїн війни з Росією 2014-20… (АТО, гібридної війни, конфлікту на Сході чи як там ще це викривлено називають).
А напишіть нам СВІЙ блог, воїне. Насправді ви з Василем однієї групи крові.
Свій блог? Тяжко. Чесно тяжко)) То повість треба писати))
…останнє слово статті “сумно…”
А я напишу “бісить”. Трохи про військове, трохи про ні:
– бісить коли ходять п’яні по формі
– бісить коли при розповіді про війну чую фразу “нас кинули командири” – відразу перестаю слухати. Все, що прозвучить далі після цієї фрази – брєд, брехня або виправдання
– старшно бісять п’яні за кермом, і ті, хто літає по місту просто так під 120
-бісить, коли мене хлопають по плечу знайомі і кажуть “ну розумієш, я б також пішов би туди, але ж ти знаєш….” далі список стандартний: діти-жінка-хвора батько/мати-кредіти/машини/роботи-я ж не служив в армії. Саме диво в тому, що в мене ж також жінка-діти-батьки-робота-кредіти))) і вони це все знають)))
– бісить фрази типу “а де служить син…..?”, “а чого прокурори/мєнти/митники…?”, “а я за хабарників і за того….. не буду…” – просто в мене зразу асоціації з часами Київської Русі/козацтва/війни з гітлерівцями – я подумки провожу аналогії
– бісять хабарники, найбільш дрібні, ті, що продаються за 100-200 гривень
– бісить дорогі авто і будинки у людей, які навть не те, що бізнес – на базарі ніколи точку не мали, а все життя прослужили на держслужбі
… та іще купа речей))
пишіть, пишіть, вам є про що сказати, це вже ціленький блог. 🙂
Надіслати можна сюди: info@radar.in.ua
Чекаємо.
І так думаю, “Атошнику”. За всіх нас воюють. Вмирають за правду і за Державу. Відстоюють майбутнє своїх дітей і онукув без корупції, хабарів, “благодійних внесків”, кримінальних угрупувань, продажних чиновників і суддів, “сліпих” СБУшників і поліціянтів, “бідних аж синіх прокурорів і міських голів та їхніх “злиденних” родичів – сватів, кумів і свояків.
Анатоль_, у вас може трохи ідеалістичне сприйняття того, за що там воюють.)))
І за мажорів, і за тих всіх прокурорів і голів також)) Як я скажу – за того воюю а за того ні?
Такі ідеалісти, як ви, дійсно потрібні хоча б один на 10 000, дуже потрібні, але тут. Це точно. Щоб кошмарити всіх тих, про кого ви пишете і проти кого виграєте суди.
Не знаю Вас особисто, але думаю, щоб на війні вам би не вижити.
Там іноді треба зціпити зуби, вити всередині, але робити свою роботу без пошуків правди, без розборів, без дискусій і обговорень.
В мене був більше ніж півроку командир підрозділу, якого я може за весь цей час хвилин 5 бачив тверезим, а на нулі він не був ні разу. Орден і чергове звання йому дали “за успішне виконання поставлених завдань”. Справді!))) І волонтерами він обласканий також. Хоча зміст тих “завдань”, які виконував наш підрозділ під його “керівництвом”)) він, мабуть, собі слабо уявляв))
Якби ви були там, ви би, може, всю свою службу добивалися б його відставки, а ми просто не брали його до уваги і пару солдатів, назначених нами, поперемінно бухали з ним. Іноді треба і так. Особливо там. Тут навпаки. Не може ж Рожелюк з Сапожниковим, Сторонським і Ко вічно бути в ауті))) і все за них вирішувати “спілка клерків міськради”))) Тут таке не пройде. А там таке часто.
Мав довгу розмову з одним розумним і впливовим чоловіком з Нововолинська про те, що атошники зараз мають встати при владі, очолити громадський контроль і т.п. Трохи, як на мене, наївна думка. Атошники, в переважній своїй більшості, не кращі за інших, а по середньому показинику я би може й сказав би, що їх треба з почестями тримати подалі від того всього. Мораль воїна (або аватара – як ви його вирізнете? УБД ж у всіх однакове) не завжди прижеветься у мирний час. (Це я так мягко сказав))
Звичайно. Сприйняття реальності тут, у мирному житті і “там” – у бойових умовах, різне. Воно кардинально відрізняється. “Там” – вам відомі такі знання, які неможливо набути тут. Від яких у вас докорінно змінився світогляд і світосприйняття. Отже, вашого командира, “там”, ви контролювали і це впливало на збереження, у якійсь мірі, ваших життів і боєздатності підрозділу. Спробуйте проконтролювати їх – чиновників тут, у мирному житті. “Там” – у вас був іще один варіант, у випадку, коли у командира повністю їхав дах від випитого алкоголю чи від даної йому над вами влади… Тут, нам цього не дано. Тільки скарги і позови у контрольовані ними ж, прокуратури і суди. Хоча, місцеві можновладці, часами ними (тими варіантами) залюбки користуються й тут. Прикладів достатньо. Від безвиході чи із метою залякування. Не всі “АТОшники” однакові. Ось що мав на увазі ваш “розумний і впливовий чоловік”. Громадськимй контроль за діяльністю місцевих органів влади має бути! Інакше гріш ціна нам – тим що намагаються протидіяти страшній корупції та організованій злочинності на місцях і вам – тим, що вижили на фронті і змирилися із беззаконням тут, після повернення, спостерігаючи і бездіючи. То для чого тоді, ви проливали кров “там”? Задля збереження території “сапогізму” і “рожелюківщини”? Можна багато говорити про високу духовність, проте суть залишається однією і єдино вірною: потрібно будь-якою ціною очистити загарбані території – “там” від реальних путінських окупантів, і тут – від тих, що я назвав вище. І це не просто слова. Інакше не виживемо ні ми, ні діти. Бо “там” + “тут” = реальна загроза для наших життів і державності.