Сьогодні на засіданні комісії з захисту прав дітей при виконкомі Нововолинської міськради ухвалили нове рішення щодо 3-річного малюка, якого раніше мама мусила віддавати батькові через тиждень.
Тобто хлопчик тиждень жив у тата і його дружини, а тиждень – у мами.
Передача дитини постійно супроводжувалася скандалами, ультиматумами з боку батька, викликами поліції.
Татусь і його дружина влаштовували, на мій погляд, цілі відеовистави з психологічними експериментами: якщо малий піде з татових рук до мами, то його віддадуть. Якщо не піде – не віддадуть.
І відбувалося це навіть на очах у поліції.
Я й сама нещодавно бачила, як цей батько передавав сина матері за місцем свого проживання – на околиці Нововолинська.
Ми під’їхали туди близько 11-ї години, як і вимагало рішення органу опіки. Мати зателефонувала колишньому співмешканцю:
– Я вже тут, виводь сина.
А він у відповідь:
– Я тобі віддам дитину тільки у присутності поліції та соціальних служб!
У рішенні виконкому цього не написано. Намічався черговий скандал.
Щоправда, за лічені хвилини татусь чомусь передумав. Може, роздивився з вікна на першому поверсі, хто був за кермом.
А за кермом був депутат міської ради, голова постійної депутатської комісії. І зухвалу відповідь татуся він чув, як і всі ми.
Оцінивши обстановку, любитель ультиматумів позадкував:
– Ну, чого ти кіпішуєш? Зараз одягну дитину й виведу.
Крім нього, ніхто не “кіпішував”, усі мовчки спостерігали.
Нарешті він передав сина мамі, вона сіла в авто й зізналася нам: такої спокійної передачі за 9 місяців іще не було…
Уже з цього “найспокійнішого” епізоду можете собі уявити рівень нарваності татуся, постійну психологічну напругу.
І от нарешті.
Замість недолугого “тиждень на тиждень” комісія, де головувала Вікторія Скриннік, визначила інший графік зустрічей та спілкування батька з сином: по 2 години у понеділок і середу після дитсадка (у присутності матері) й один вихідний день (без ночівлі у батька).
І так щотижня.
Безумовно, для малюка це рішення краще, ніж було за головування А.Сторонського. Бо мстиве прагнення батька довести, що він – цяця, а мама – бяка, вже давно перейшло, на мою думку, всі межі.
Від затіяної ним нескінченної судової та паперової війни, від затятого збирання “компромату” на колишню потерпає не лише вона, а й їхній син.
Судиться молодик і зі мною – за низку критичних суджень щодо нього у кількох публікаціях.
Споглядаючи всю цю історію збоку, відсторонено, дійшла висновку: мстивий і недалекоглядний чоловік із хворобливими амбіціями – це часом смішно, часом сумно, а часом страшно й небезпечно. Моє оціночне судження.
Розглядала сьогодні комісія і справу щодо жінки, яка використовує своє немовля для жебрання грошей. РАДАР про неї писав. Що вирішили – повідомлю згодом.
Наталя Камишникова
Фото – Віталій Грабовський
Хоча б заради цього варто було змінити колишню недолугу владу. Надіюсь, життя цієї дитини налагодиться і ця дитинка виросте щасливою.
Правдиве рішення. Ось так і потрібно правити криві й недолугі поступи старої авторитарної влади, яку зі скрипом провалили нововолинці на минулих виборах. А скільки їх накопичилося за більше, аніж 20 років “совкового” панування! Роботи у тебе, нова владо – аж через вінця. Сміливіше!
Невдовзі Матвійко повернеться додому на постійне місце проживання і до тата їздитиме у гості, як зрештою, мало би бути і з самого початку. 18 березня має відбутись засідання виконкому, після якого нове рішення набере чинності.
Хочу подякувати усім хто допомагав і підтримував нас увесь цей складний рік.
Надзвичайно вдячна організації “Карітас – Волинь”, які ніколи не лишаються осторонь чужого горя, пані Наталії Камишниковій, яка вдень і вночі співпереживала, консультувала і обривала телефони усіх чиновників; команді народного депутата Ігоря Гузя, які підтримували і сприяли справедливому вирішенню проблеми, а головне – змінили стару злочинну владу; ну і, звичайно ж, моєму адвокату з сімейних питань Андрейчуку Сергію Віталійовичу, який не лише є грамотним юристом, але й дуже співчутливою і справедливою людиною. А також депутатам Андрію Бокочу, Володимиру Шаповалу, Яні Никитюк, громадському активісту Віталію Грабовському. Дякую і усім небайдужим людям, яких знаю і не знаю особисто, що підтримували нас увесь цей рік.
Попереду ще суди, але я впевнена, що з такою підтримкою ми переможемо, зрештою, правда на нашій стороні.
Ще раз висловлюю усім подяку від себе і Матвійка і дай Бог вам здоров’я!