Рожелюк і Сторонський були на межі провалу.
Лише диво врятувало їх від міжнародної ганьби…
24 серпня пройшовся центром міста. Як завжди у цей день, відсутні державні прапори на аптеках, банківських установах, магазинах, кафе, інших об’єктах некомунальної власності.
Немає прапора й на нещодавно відкритому ігорному закладі під назвою «Спортлото», що поряд із міськрадою. Він якраз навпроти банера з зображенням міського голови.
Власник цього приміщення – племінник мера. Ще не так давно тут продавали сантехніку. Тепер тут казино лотерея…
Вікторе Борисовичу! Ви що собі дозволяєте? Щоб на фасаді вашої (чи племінникової?) нерухомості та не було державного символу?!
У парку, гм, культури відбувалися гарячкові приготування до святкових дійств – смажилися шашлики на мангалах, розставлялися на газонах столи і стільці. Під’їздили з напівфабрикатами і дровами та вирушали назад численні вантажні буси. Ставилися намети для виїзної торгівлі.
Свято шлунка наближається…
Вочевидь, там, де шашлики, шаурма та інші страви кавказької кухні, – для втамування спраги добряче підходять пивце, ром-кола й горілочка… Особливо під час війни із Росією на сході України. Коли країна щодня плаче, стікає кров’ю і поминає своїх загиблих Героїв. Іще ж не вечір.
Біля «Вопаку» були помічені заступники міського голови Рожелюк і Сторонський із членами іноземних делегацій. Один із заступників – ще й секретар міської ради. Вони голосно реготали з якогось приводу. Мабуть, згадували українсько-російську війну і двох поранених учора під час бойових дій бійців ЗСУ.
А навпроти літні жіночки продавали з землі всіляку городину, вирощену їхніми спрацьованими руками, і молоко у пластикових пляшках. Хапали за поли: «Купіть, пане, дешево віддам!»
Панство біля «Вухо. ком» намагалось їх не помічати.
Як і небезпечно провислу облицювальну плитку над головами, що реально загрожувала їхньому здоров’ю та життю.
Отак впаде на іноземців, йой!..
Шановні гості! Приїхавши у наше місто на День Незалежності, дивіться не тільки під ноги. Деколи здіймайте очі вгору. Ви у Нововолинську. Це вам не Європа! Слава!..
Анатоль Бідзюра, голова ГО «Україна + Польща», журналіст
по ходу вони там валюту міняли )))
Треба тим гостям дивитись на місто, їм дадуть хороший випивон і закусон, а остальне то вже таке.
тут опитування нове праворуч, проголосуйте. Що для вас сьогоднішній день? Цікаво знати.
Мене не вони цікавлять , а чи є людина, достойна керувати нашим містом? І як привести її до влади чесним шляхом? Чи все настільки запущене, що ці дідусі клептомани будуть нами керувати до свого фізичного маразму ?
Є такі, є. Одного бачила у вашому дворі. 🙂
А коли наступні вибори? Мабудь, буду балатуватися )))
І я теж.
Дуже просто: Прийти і проголосувати за достойну і правдиву людину. Крапка.
тяжкопрацюючим працівникам міськвиконкому треба ж щось робити з тяжко заробленими копійками з місцевого бюджету і замислюватись над невідомим майбутнім
Трохи напутали про племінника мера і сантехніку, він не продавав а здавав Злотку в оренду, а після чергового підняття оренди Злотко послав Борю з його дядьком подальше. Ось тоді “спортлото” і відкрили(скоро будем жити як в Лас-Вегасі, одні будуть гральні заклади)
Орендну плату вони піднімали чи й не що-два місяці. Торг там був поганенький. Яка різниця хто торгував чи здавав у оренду? Факт власності зафіксовано. Проте, у нещодавній відповіді міського голови на мій інформаційний запит про ВСІХ перших власників майже ВСІХ приватизованих комунальних об’єктів у Нововолинську, він ані словечком не обмовився про ці свої сімейні бізнеси. Відповідей від мера було декілька. Як і моїх запитів. Ну, ДУ-Ж-Же цікава інформація. Якщо народ бажає – можу опублікувати. Як скажете.
дамо сьогодні ці ваші запити й відповіді на них. З вас – фотки об’єктів, хоча б деяких.
НС, але останньої відповіді у тебе нема. А вона таки найцікавіша. Мер довго зволікав. Але таки надав обчикрижені дані про “ТЗоВ Борис” на продубльваний мною інформаційний запит. Цікаво, що ж це за фірма і кому вона належить? Якщо хто знає – напишіть.
Пошукаю – надішлю. Всі вони у мене є.
Анатоль Бідзюра, голова ГО «Україна + Польща», журналіст – і цим все сказано))))))))
Так, я називаю себе журналістом. Ні, я не із тих ваших місцевих – пригодованих мером. Вам цього ніколи не зрозуміти. Справжня журналістика, не брехлива і не обслуговувального формату, правдива та зрозуміла більшості простих людей – це стан душі, або якщо хочете – спосіб життя. Чули про таке?
сапожніков за вишиванки вручав постільну білизну
Видать у якійсь точці сапога залежалось чимало постільної білизни…..
А скільки бютжетних коштів відвалили за ці постільні набори ? ? ?
Із запобігливості, настрою та поцілунків мера виторг за постіль був шаленно-вдалим ! ! !