Закривати психоневрологію в Нововолинську – злочин! Але Гунчик наполягає…

Закриють це відділення – і сотні людей із психічними розладами залишаться без повноцінної медичної допомоги. А вулиці Нововолинська стануть іще небезпечнішими.

Ціна бюджетного питання – людські життя!

Психоневрологічне відділення №11 Волинської обласної психіатричної лікарні №2 створили в Нововолинську у квітні 2002 року. Домоглися цього насамперед Ганна Яківна Шульгач, Єлизавета Йонівна Архипчук і авторка цих рядків, що була тоді депутатом облради.

Ми збирали підписи в найлюдніших місцях Нововолинська. Ми переконували чиновників міста й області. Дві прості пенсіонерки: Шульгач і Архипчук – їздили до керівників обласної ради й адміністрації, доводячи гостру необхідність лікування психічно хворих і наркозалежних тут, у місті.

А потім вони ж таки ходили до директорів підприємств і бізнесменів, випрошуючи для відділення найнеобхідніше: постіль, посуд, матраци, грати, крісла, сантехніку… У мене збереглись їхні звіти в учнівських зошитах за кожну гривню спонсорської допомоги.

Хай там що кажуть про Анатолія Француза – тодішнього голову Волинської ОДА, але це він пообіцяв жінкам, що прорвались до нього на прийом: відділення в Нововолинську буде!

І дотримав слова.

Першим завідувачем був Степан Максимчук – сильний фахівець, прекрасна людина. Під час чергової поїздки до Луцька він потрапив у аварію… і тихо помер після кількамісячної коми. Його обласне начальство повелося ницо: мовляв, письмового наказу про відрядження не було… І почорніла від горя вдова лікаря з малими дітьми мусила шукати правди у владних кабінетах, аби домогтися належних виплат. Я писала депутатські запити. Француз допоміг і тут.

Відділення було розраховане на 30 ліжок. На початках тут лікували й наркозалежних. Нині у відділенні 25 ліжкомісць для хворих із пограничними психотичними розладами. Термін перебування – до 100 днів.

За останні 3 роки норматив ліжкоднів тут постійно перевиконують: 101,6%-103,2%.

Більшість пацієнтів мають діагноз “шизофренія”. Також потрапляють сюди з афективними й невротичними розладами, психозами, розладами особистості і поведінки внаслідок зловживання алкоголем.

У відділенні 6 палат, маніпуляційна, сестринська, ординаторська, ванни, буфет, туалет, комора, приймальня. Розташоване воно на першому поверсі інфекційного корпусу міської лікарні. Використовує лабораторну й діагностичну базу ЦМЛ, обслуговується матеріально-технічними підрозділами та харчоблоком міської лікарні. Консультації в разі потреби надають спеціалісти лікарні, адміністративний контроль здійснює керівництво Нововолинської ЦМЛ.

із 2004 року відділення очолює Оксана Леонтіївна Брус, лікар-психіатр першої категорії.

Штатний розпис відділення: завідувач; лікар-психіатр на півставки; старша медсестра; палатні медсестри – 7; маніпуляційна медсестра на півставки; палатні молодші медсестри – 10; буфетниця – на півставки.

Особливість відділення – його територіальна наближеність до місця проживання пацієнтів. Завдяки цьому лікарі проводять психотерапевтичну роботу з родичами хворих, консультують їх у подальшому лікуванні, реабілітації та адаптації після виписки з відділення.

Психічно хворі – одна з найвразливіших верств населення. Часто це люди, які втратили соціальні зв’язки та можливість  забезпечувати собі елементарні життєві потреби. Тут, у відділенні, координують зв’язки медперсоналу з родичами та сусідами хворих, благодійниками, просто небайдужими людьми.

Керівник громадської приймальні нардепа Гузя Олександра Струбицька – проти закриття відділення. А Гузь?..

Медики створюють психотерапевтичні групи підтримки й між самими хворими – після виписки люди спілкуються одне з одним.

– Таких принципів роботи психіатричної служби: наближеність до пацієнта і сфери його проживання – дотримуються в усьому світі. Адже це дозволяє скоротити тривалість лікування та витрати на реабілітацію. А головне – знизити інвалідизацію пацієнтів і зберегти їх для суспільства, запобігти конфліктам зі здоровими людьми, зменшити кількість крайніх проявів психозів, агресивної, суїцидальної поведінки та протиправних дій як самих хворих, так і щодо них.

У важкий час постійного військового конфлікту потреба у професійному психіатричному втручанні лише зростає. Зростає і потреба в людяності, толерантності, взаємодопомозі, яку забезпечує у нашому порівняно віддаленому й густонаселеному куточку Волині робота кваліфікованого персоналу психіатричного відділення №11, – каже Оксана Брус.

Депутати Волинської облради підтримали звернення своєї колеги Алли Лісової щодо збереження психоневрологічного відділення в Нововолинську. Однак на закритті його – з метою економії бюджетних коштів – наполягають керівники управління охорони здоров’я та обласної психіатричної лікарні №2. Наполягає й голова облдержадміністрації Володимир Гунчик.

Куди подітися психічно хворим людям, яких у Нововолинську сотні й сотні? Хто гарантує їм вчасне надання медичної допомоги? Хто убезпечить нас від їхньої неадекватної поведінки в разі загострення їхніх недуг?

Для бідних – здебільшого дуже бідних! – родин цих хворих буде величезною проблемою завезти їх на лікування в Олику, провідати бодай раз на місяць. Отже, сотні сімей у Нововолинську – і ми всі разом з ними – приречені жити в зоні підвищеного ризику.

У місті пам’ятають резонансні трагедії, коли гинули люди з психічними розладами. Дехто навіть на обліку не стояв – просто здали нерви, накотила депресія. Привселюдне самогубство у самому центрі міста, на очах у заціпенілої юрби… “замінування” супермаркету через банальну сімейну сварку…

Із зони бойових дій повертаються душевно виснажені люди. Де їм лікуватися, в Олиці? За 140 кілометрів від дому? Удома і стіни допомагають, а там вони почуватимуться у подвійній ізоляції від суспільства й родини. Із усіма прогнозованими сумними наслідками…

У Нововолинську психоневрологія розміщена на першому поверсі цього корпусу

Дивує мовчання міськради. 15 січня два десятки медиків залишаться без роботи. Сотні родин – без повноцінної, гарантованої Конституцією медичної допомоги. Вулиці міста стануть іще небезпечнішими.

Ціна бюджетного питання – людські життя і зламані долі. Спасибі Гунчику за це? Спасибі і Сапожнікову з Гузем?.. Усі ж бо знали. Ще з літа!

Активісти Нововолинська, надія на вас! У Нововолинську за радянських часів було таке відділення – потім його перенесли у селище Жовтневе, а тоді й зовсім закрили. 2002 року громадськості вдалося відновити психоневрологію. І що – дозволимо знову закрити?!

Гунчик прийшов і піде, а нам тут жити. Здоровим, хворим – але нам, а не йому.

Наталя Камишникова

Усі фото – Руслан Влодарчик