Відкритий лист луганчанина до Надії Савченко

Із украй різким листом звернувся до нардепа Надії Савченко луганський шахтар і письменник Павло Правий. Ми трохи повагались, друкувати це чи ні. Усе ж таки пише про жінку, яка воювала й мужньо трималась у неволі.

Але його позиція заслуговує на увагу не менше, ніж її резонансні виступи.

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ДО НАДІЇ САВЧЕНКО!!!

Ніколи не приховував до Вас, пані Савченко, свого ставлення. Ще з тих часів, коли Вас було призначено першим номером у списки «Батьківщини» для підняття потенції цієї промосковської банди. Тоді на мене сичали й мене проклинали. Обзивали різними негарними словами: героїню зачепив.

Так от: ніяка Ви для мене не героїня і ніколи нею не були. Бо я добре знаю від наших спільних знайомих-луганчан, як Ви насправді воювали. Про Ваші пиятики та цікаві взаємовідносини з чоловіками; про Вашу брутальність і хамство, про вашу тягу до садизму і про «подвиги» на ниві мародерства, через що Ви й потрапили у полон.

Я до останнього намагався не розкривати все те перед загалом, бо людина є слабкою і та сама горілочка та те саме мародерство не лише за Вами стоять. Але хлопці, які вживали та витягали з розбитих хат консервацію – вони воюють і гинуть за Україну (хоч це і не вибачає їхніх «подвигів»), а Ви…

А Ви, пані «героїня», за земельну діляночку на березі озерця і за жирні депутатські харчі, за табло у конвертиках, які підкидує час від часу Вана своїм прісним.

Та і це не подвигнуло мене написати на Вашу адресу (хоча навряд чи Ви це читатимете – це скоріше особистий викид люті та відрази на сторінку, аби не носити те, що накипіло у собі) цього листа десятки депутатів мають і конвертики, і діляночки, і машини, і квартири, зареєстровані на тещ та мам, але я листів їм не пишу.

Мене подвигнула написати цього листа особиста образа. Ви, пані Савченко, насмілилися вихлюпнути на голову мені, моїй дружині та моїм дітям відро помиїв. Сиджу і обтікаю. Ще ніхто, а особливо Герой України, так до мене не ставився.

Скажіть, Надіє Вікторівно, хто Вас напоумив закликати попросити у садистів, бандитів, мародерів, убивць, терористів пробачення? Це Ви самі придумали чи Вам на бомажці написали?

Це я маю просити пробачення? У них? За що?!

Я маю просити пробачення, що потвори у камуфляжі залишили мене без даху над головою? Що оголосили «врагом народа ЛНР»? Я маю просити пробачення, що мене, дружину та двох дітей ледь не пристрелив п’яний «визволитель» у липні 2014 року? Я маю просити пробачення за те, що мене називали «фашистом»? За те, що моя дружина у вигнанні посивіла у свої тридцять п’ять, а молодша донечка все ще прокидається ночами й плаче за своєю подушечкою, що її довелося залишити в Луганську? Я маю за це вибачитися?

Я маю вибачитися перед Родіоном Мірошником, який є правою рукою Плотницького і «смотрящім» в Луганську від Єфремова за те, що ще у 2013 році назвав мою дитиною «недорасою» лише за те, що вона навчалася в українській школі?

Моя сусідка Віолка Юлдашева залишилася удовою з 5 дітьми, бо російський снайпер убив її чоловіка під Савур-могилою. Запропонуєте їй теж попросити пробачення? І дружина Володимира Рибака має попросити пробачення у тих, хто розпоров її чоловікові живіт?

Ви, пані Савченко, – моральний покруч. Вас не били і не ґвалтували по 15 чоловіків одразу. Вам дозволяли фейкові голодування на дитячих сумішах, аби робити картинку для телевізора. Вам зробили ремонт у камері і поставили телевізор. Замість того, аби дозволити немитим бандитам із сусідньої камери мати вас вдені і вночі, Вам дозволяли тупі книжечки писати. Вам навіть дозволяли надівати майку з Тризубом на судове засідання. За які заслуги?

Вам не зрозуміти хлопців, котрим за витатуйований на передпліччі Тризуб відрубали руку по саме плече; яким випалювали витатуйований на лівому боці грудей Тризуб праскою; яким випікал очі і відрізали носи.

Вам не зрозуміти 20-річних хлопців, яких кастрували чеченські найманці. Знаєте, як це робиться? О, там майстри працюють: заганяють у задній прохід особливу шиповану палицю, ривок – і усе чоловіче «господарство» на свіжому повітрі. Навіть крові немає.

Може, запропонуєте цим бідолахам також вибачитися?

Ви повернулися з узилища з відгодовованою під час «голодувань» дупою й мордякою – хоч поросят об неї бий. Вам не зрозуміти ставлення до «настоящих воинов ДНР» дівчини, яка потрапила до підвалів донецького СМЕРШу. На ній живого місця не залишили. Кісточки поламані, цілковите виснаження. Головне – її ґвалтували, довго, вигадливо; ґвалтували гумовими палицями і пляшками з-під пива. Вона досі на реабілітації у Дніпрі, у стані напівбожевілля. Запропонуйте їй та її мамі вибачитися перед катами, що таке вчинили.

Якби член британського парламенту 1943 році запропонував британцям вибачитися перед есесівцями; випити по сто фронтових грамів з Гіммлером і посміхнутися Калтенбруннеру, його б негайно загорнули в мокрі простирадла і відвезли до лікарні. Ви дозволяєте собі пропонувати те саме.

Ви пропонуєте вибачитися перед потворами, які здирали живцем шкіру з людей, ґвалтували, грабували. Не через необхідність – їсти хотілося чи жінку, а щоби принизити, втоптати у багно.

Знаєте, чому люди довго ще не ловитимуть рибу в Ісааківському водосховищі? Раджу поїхати до свого дружбана Плотницького, тяпнути з ним склянку шмурдяку, надіти акваланг і пірнути. А випірнувши – вибачитися.

Ви кажете, якщо ми не вибачимося перед «Моторолою» та «Бєсом» — війна не закінчиться? Можливо. Але, як на мене, краще воювати ще 10 років, аніж діяти за Вашим рецептом. Бо навіть якщо Ви зупините таким чином війну, я не зможу повернутися до Луганська, не зможу дихати одним повітрям з тими, хто нас ненавидить, хто нас розстрілював і катував, хто відверто називає нас недолюдьми.

Втім – Вам цього не зрозуміти, як не розуміє ситий голодного. Вірніше, не так: як не розуміє підла людина сусіда, що має якусь гідність.

Ви пропонуєте приповзти до Мірошника і просити його про мир. Я — не хочу. Я бажаю, аби Мірошник щонайменше, сидів у тюрмі, а не у Луганській обласній адміністрації чи, не дай Бог, у Верховній Раді. Вам цього мого бажання не зрозуміти.

Отож мушу Вам сказати: працюватиму на те, аби Ви та уся партія «Батьківщина» пішли в політичне небуття. Ну, а вже потім почнемо розбиратися з вами усіма індивідуально.
Спитаємо за все. Усе пригадаємо. Суд над вами усіма буде справедливий, але суворий.

Спитаємо також і з усіх тих, хто Вас підтримував, «розкручував», спонсорував і захищав.

Інакше – ніяк. Ви перетнули межу. Ви фактично закликали здати Донбас Путіну і його холуям. Та ще й попросити у них пробачення.

Особисто я цього робити не збираюся.

Маю честь,

ПАВЛО ПРАВИЙ – колишній шахтар, історик, письменник, луганчанин