У жовтні 2015-го, напередодні місцевих виборів, у райцентрі Іваничі на Волині начальник тутешнього штабу партії «УКРОП» накинувся з кулаками на керівника районної організації того ж таки УКРОПУ.
Шарпав за одяг, товк – зі слів потерпілого – об двері головою і виставив із кабінету, а у коридорі пригрозив, що скине з другого поверху.
Дія відбувалась якраз на другому поверсі – у приміщенні редакції газети «Колос», яка вільну кімнату віддала тоді під партійний штаб.
А штабом керував Сергій Недбайло – кандидат у районну й обласну раду, викладач історії та військової підготовки.
Пан Недбайло завжди готовий!
Голова РО «УКРОПу» Степан Паламарчук явно поступається йому у комплекції та міці.
Укроп Степан на партійному форумі
Свідками шарпанини були дві працівниці штабу: Оксана Пушкарська і колишня дружина потерпілого – Лілія. А стався інцидент через гроші і… правильно, жінку. Агітатора Тетяну, що чергувала біля намету «УКРОПу».
Нічого особистого, просто Степан Паламарчук вважав, що з нею за три дні агітації треба розрахуватись, а Сергій Недбайло заявив, що вона погано впоралася з роботою. Приміром, не казала виборцям, що Недбайло є кандидатом від УКРОПУ до облради.
Про які кошти йшлося – достеменно не відомо, чи 500 гривень, а чи 700. Та вони точно не вартували скандалу, який вибухнув. Бо брутально виставлений за двері штабу голова районної організації пішов у міліцію (тоді ще так називалась), у лікарню… і до судмедексперта – знімати побої.
Той самий коридор, куди Недбайло виштовхав Паламарчука
Ті самі двері…
Конфлікт трапився отут
А ще Паламарчук приїхав до Нововолинська і розповів свою версію незалежним репортерам.
Ми з Андрієм Рязановим, що записав Степанову розповідь на відео, бачили ті синці, садна і непідробне обурення потерпілого.
У Степана був забій грудної клітки, навіть скидалося на перелом чи тріщину ребра
Моя публікація вийшла у переддень виборів і дуже не сподобалась обласним штабістам «УКРОПу», але то таке.
Недбайло став депутатом районної ради (вчетверте). А в липні 2016-го вивільнилось для нього й місце в облраді – за партійною квотою. Однак туди він не потрапив.
Можливо, тому, що вже відкрили кримінальне провадження, в якому визнали Паламарчука потерпілим і навіть готували проект повідомлення Недбайлові про підозру.
А можливо, сам не схотів засідати в облраді. Вдовольнився посадою радника голови районної ради.
Пан Недбайло стверджує: його рознервували тоді у штабі голосні вказівки голови організації…
Тим часом Паламарчук поставив собі за мету домогтися справедливого покарання для кривдника. Він написав силу-силенну заяв і скарг у міліцію/поліцію, у прокуратуру – аж до Генеральної. Побував на прийомі у прокурора області.
Кримінальне провадження у поліції то закривали… то знову відкривали – за рішенням Іваничівського районного суду (слідчий суддя Ігор Нєвєров). Адже – всупереч вимогам слідчого судді – не допитали свідка Оксану Пушкарську, не влаштували очної ставки чи то одночасного допиту всіх фігурантів провадження.
Кінця-краю цій справі не видно
Розслідування триває ще й досі – як ото мокре горить. Місяць тому пан Недбайло відмовився від слідчого експерименту, на якому наполягають потерпілий і прокурор. Мовляв, ця процесуальна дія зашкодить… його політичній кар’єрі.
Я зробила кілька чесних спроб залагодити цей містечковий конфлікт – щойно дізнавшися про нього від кількох іваничівців, розпитавши свідків і вислухавши аргументи п.Недбайла. Закликала його і п.Паламарчука до порозуміння без суду і слідства.
Сергій Федотович ніби погоджувався, що краще поганий мир, ніж добра війна. Але за 16 місяців так і не прийшов до Степана Валерійовича, щоб визнати: даруй, погарячкував я, образив і принизив тебе, шкодую.
Примирити двох укропівців не змогли і їхні партійні органи.
Паламарчука якось так тихцем змістили з посади голови районної організації – навіть не покликали на збори, де це питання вирішувалось. Очолив районку… Недбайло, а хто ж.
Ну, і прапор йому в міцні каратистські руки.
Войовничий депутат
А Степана Паламарчука партійні органи просто використали. Для утворення первинки, для реєстрації установчих документів. Використали й відкинули.
“Ти тепер ніхто!” – заявив йому телефоном луцький штабіст Максим Воскресенський після тихої зміни керівництва районної організації.
Нині Степан сам-один шукає правди у правоохоронних інстанціях.
А депутат Недбайло, крім коричневого пояса карате, має боксерські рукавички…
Отака петрушка в “укропів”.
Далі буде
Наталя Камишникова
Дуже не хочеться писати другу частину цієї епопеї – так само як і першу. Уже трохи знаю обох фігурантів. Один давно мав би принести вибачення (бажано публічні), інший – їх прийняти. І на тому поставити крапку. І перегорнути сторінку!
Натомість один зверхньо мовчить, другий стукає в усі двері у пошуках справедливості… і це вже не конфлікт двох однопартійців, а ціле бодання правдолюба з бюрократичною твердолобою системою.
Тому ще раз закликаю пана Недбайла порозумітися зі Степаном Паламарчуком чимшвидше. А то вже й Прощена неділя була, і Великдень наближається, а тут така нескінченна чвара.
Знаю теж обох.
Стьопа зовсім не ангелик і не подарок.
А Федотич якби дійсно щедро заїхав, то там було би щось більше,як синяки, бо в нього серйозна сила удару.
Щось там трохи не так, не все сходиться.
підозра на перелом ребра – це мало? Прилюдне приниження – це мало?
Ангеликів узагалі нема, і всі ми – не подарунок. Та це не причина для насильства і свавілля.
а у вас не публічне приниження?
Ні, у мене лише факти і фото з публічних сторінок фігурантів.
Іще будуть документи, але краще б їх не було. Краще б нарешті чоловіки порозумілися.
Орися Вознюк:
За тимчасову владу, хоч навіть саму примітивну, готові вбити один одного. Коли Бог дає людині владу, то відбирає розум. То явно цей варіант))))
Погортала документи, ціла тека. Є два дуже цікавих. Збурять місцеве панство. Ох, пане Недбайло, ви б уже завершили самі якось – без мене – цю сумну повість про те, як посварилися Сергій Федотович зі Степаном Миколайовичем.