І від нововолинського голови Сапожнікова, і від його заступників Сторонського й Рожелюка багатодітна мама щоразу поверталась у сльозах. Поверталась у чужу кімнатину на 12 квадратів, яку винаймає в гуртожитку…
Я вже давненько не брався до персонального захисту громадян, і не тільки через те, що майже всі, кому хотів допомогти, прагнули мене використати – самі палець у палець не вдаривши, щоб відстояти власні інтереси. А й тому, що для цих непростих клопотів потрібно мати бичаче здоров’я, якого, на жаль, нема.
Проте, коли мене на стежці перепинила Ірина Кравчук зі своїми дітьми, я, вислухавши її жахливу історію, здався врешті-решт.
Та й історія ця перегукується з моїми численними судовими позовами до нововолинського міського голови Віктора Сапожнікова, міського виконавчого комітету – і багато чого розтуманює. Ніби пазли у дитячій головоломці – все стає на свої місця.
Знайомтесь: Ірина Кравчук, 26 років, і троє її малих дітей. Мілані 3 роки, Назару – 5, а Станіславу – 8.
Їхня мама не працює. Доглядає найменших і Станіслава, який є інвалідом дитинства із рідкісною генетичною недугою: «вроджена екзистозна хвороба вапняних кісток». Саме так, як вирок, звучить діагноз лікарів. Така сама біда у нього й на колінах. Це не лікується.
Живуть вони, якщо можна так сказати, у гуртожитку на вул. Нововолинській, 53.
Там орендують кімнатку площею 12 кв. метрів.
Оце й усі апартаменти багатодітної сім’ї
А це загальна кухня на кілька родин
Інвалід Станіслав, школяр, ходить у 2-й клас, вчиться добре. Уроки робить на скрині, у кутку біля вікна. Стола поставити ніде. Сплять вони удвох із Назарчиком на крихітному дивані, теж у кутку, якого й на одну дитину замало… Мілані добре – спить із матір’ю на великому.
Двійко найменшеньких ходять у дитсадок. Мілана, перехворівши на гнійний отит, оглухла на одне вушко.
Душу чи ванни у гуртожитку нема. Гарячої води теж нема. Два туалети – загальні. Кухня – теж загальна, одна на всіх мешканців секції. Ірина миє по черзі своїх дітлахів у кімнатці, де й живуть, у балії.
Одну вбиральню нещодавно, Ірина зачинила на замок, бо не давала ради відмивати стіни, підлогу й унітаз від, перепрошую, блювотиння, сечі та фекалій. То хтось уночі перерізав шланг на змивному бачку – і… затопило увесь перший поверх.
Цей іще сяк-так працює
Три роки тому Ірина з сестрою надумали «розширити» житлову площу. У загальному коридорі. Навпроти своїх дверей змурували зі шлакоблоків стіни під комірчину, приблизно 1,5 х 3,5 м. Потинькували і наклеїли шпалери. Думали саме там купати дітей. Витратили на будівництво 8 000 грн.
Сусідка, приїхавши із Італії (здає свою житлову площу квартирантам), подала до суду.
Ірина побігла по допомогу до міського голови В.Сапожнікова і його першого заступника А.Сторонського. Надіялась та сподівалась. Вірила, що мер, як і написано у Законі України “Про місцеве самоврядування» (консультувалася в адвоката), персонально відповідає за все. Проте в реальному житті все не так, як виписано в українських законах…
Нововолинський суд став на бік багатої сусідки. Отримавши рішення суду, знову пішла на прийом до тих самих посадових осіб. «Допоможіть!» – благала. Сказали, що не можуть втручатися у рішення суду, та й пізно вже…
Судові виконавці Ірину двічі штрафували, поки ходила по високих кабінетах. За невиконання рішення суду. На штрафи від міської виконавчої служби сплатила 1 500 гривень. А ще 500 на вимогу «найгуманнішого» суду компенсувала сусідці за послуги адвоката.
Плачучи, найняла тих самих людей, які мурували комірчину, щоб розібрали. Тепер там тільки шпалери на одній зі стін і залишились. На тій, що «її». Хоч і та кімнатка їй не належить.
Зареєстрована вона із дітьми у мами на 18 квадратах, а помешкання, де живе із дітьми – чуже. У будь-який момент може опинитися на вулиці. Елементарна річ у «найдемократичнішій та європейській», постмайданній Україні, чи не так?
Тут Стас готує уроки
А тут двоє братиків сплять
Торік, як багатодітна мама і як дружина бійця, що воює на сході, на самому що не є «передку», написала листа народному депутату І.Гузю та міністру соціальної політики.
Заступник міністра, пославшись на відповідні статті постанов Кабміну і положень про забезпечення багатодітних сімей учасників АТО та інвалідів житлом, зобов’язав нововолинського голову В.Сапожнікова розглянути заяву Кравчуків по суті й повідомити Мінсоцполітики та народного депутата про виконання.
Як на крилах полетіла Ірина з цим листом на прийом до мера. Та на неї там ніби вилили відро крижаної води.
Зі слів Ірини, міський голова сказав буквально таке: «Я таких, як оце у вас листів, можу зо двадцять написати!»
Найпублічніша місцева особа, яка презентує у місті державу, кричала, лаялась і нервувалася.
Навіть ця довідка не пройняла товстошкірих чиновників
Наступного дня пішла на прийом до першого заступника міського голови – секретаря міськради А.Сторонського. Прийняв ласкаво. Сказав, що у районі автостанції є квартира загальною площею 30 кв.м. То нехай, мовляв, прийде за два дні, коли він узгодить усі юридичні і технічні деталі.
Проте слова не дотримав. Пояснив, що квартиру ту вже віддали переселенцям із Донбасу. Натомість запропонував комірчину на 7 метрів квадратних. Куди вже краще!
Ішла солдатка Ірина Кравчук від цього пана до своїх дітей у не свою квартиру і за сльозами світу білого не бачила. І цей пан теж «допоміг». Як і всі вони. Як завжди – збрехали.
Тиждень потому, на щось іще надіючись, молода мама завітала до ще одного «наймита» нововолинської громади – В.Рожелюка, довголітнього заступника міського голови. Про результати того її походу здогадайтеся самі.
Проте відписка від нього надійшла-таки. Там повідомлялось, що вона поставлена на чергу за №141 як багатодітна мати.
Отримала й листа від голови міськвиконкому, міського голови та голови міської ради В.Сапожнікова з особистим автографом… А.Сторонського. Міський голова такі листи сам підписувати чомусь боїться.
Там тлумачилось про її перебування на черзі у складі родини Р.Є. Затолокіної (мама Ірини) ще з далекого 1992 року. А тепер, мовляв, вони у черзі під №138. Що грошей на капітальне будівництво для багатодітних та знедолених громадян немає. Що на 2016 рік із міського бюджету на це було виділено… аж 200 тис. грн. І що існує в місті якась міфічна програма «Житло для молоді». Вона не працює за браком коштів. Проте ви сподівайтеся!..
Лили на млин власної бездіяльності і чиновницько-бюрократичної безвідповідальності й іншу водичку, без жодної конкретики, зі звичною держимордівською нахабністю та цинізмом.
Відписки, одне слово. Яких я за роки своєї боротьби із місцевим владним режимом іще із рухівських часів отримував мішками. Всі ті пузаті торби, до однієї, зберігаю й нині.
Ігри з квартирним обліком громадян і забезпеченням житлом багатодітних сімей та інвалідів у Нововолинську тривають і у самостійницькі часи. А люди як і не мали, так і не мають достойних побутових умов для життя і належного виховання своїх дітей у дусі патріотизму й любові до Батьківщини.
Вочевидь, це робиться навмисно, з далеким прицілом. Місцеве чиновницьке братерство, свавільне та безкарне, зв’язане ланцюгами сімейственості і кругової поруки, як і засилля корупції у міських владних структурах, набагато небезпечніше, ніж війна на сході України зі «старшим російським братом».
І ці «совкові» бороди у вигляді списків – загальних та пільгових черг громадян на отримання житла – будуть тягнутися до самої злиденної старості і смерті безквартирних виборців Нововолинська. Через одну-єдину причину: бездіяльність та протиправні дії міського голови В.Сапожнікова і його владної команди!.
Керівники Нововолинської міської ради ігнорують не лише Постанову Кабміну №423 від 17.06.2015 р., деякі статті Закону України «Про місцеве самоврядування», Бюджетного та Житлового Кодексів України, численні положення Конституції про права на достойне життя, охорону здоров’я, безоплатні медичні послуги. Мають місце і порушення міжнародних правових документів, ратифікованих Україною. Зокрема, Конвенції ООН про захист прав інвалідів.
А ще ж є 5 передвиборчих програм міського голови В.Сапожнікова. Там він багато всього наобіцяв, та чи все виконав? Це стосується не тільки восьмирічного інваліда Станіслава Кравчука й родини, у якій він живе, але й мене особисто, як інваліда виробництва ІІ групи. Очевидно, тут без судового позову знову не обійтись. А можливо, й не одного.
Одне слово, так. Із моменту цієї публікації на інтернет-сайтах та у ЗМІ впродовж місяця міський голова і його заступники мають придбати житло родині українського бійця П.Кравчука, який захищає зі зброєю в руках їхнє майно та багатство.
А це багатство Ірини Кравчук!
Мене та маму Ірину з дрібними дітьми не цікавить, де вони візьмуть на це кошти. Хай складуться гуртом і куплять. За власні гроші. Не бідні, як вбачається із їхніх податкових декларацій.
Вони розбагатіли за довгі роки праці наймитами громади Нововолинська. Використовують споруди, землю та інше комунальне майно виборців, як власне, надаючи його друзям і своякам, усіляким організаціям, зокрема і правоохоронним. При цьому прикриваються ефемерними рішеннями «колегіальних органів», згадка про які начисто відсутня в українських законодавчих документах.
Крапка. Відлік розпочато.
26.04.2017
Анатоль Бідзюра, член тер. громади, голова ГО “Україна + Польща”
Нововолинськ
До Сторонського ще хтось ходить??? Невже є люди в Нововолинську, які вірять у бодай краплю його благочинності. Та він палець об палець не вдарить щоб комусь допомогти. Сапожніков давно спортився, а починав ніби-то непогано… Ганьба такій владі!!!
Ліля, а Ви проаналізуйте Команду мера Нововолинська та Володимира ?
Заступник мера:
Нововолинськ – хворий пенсіонер (Рожелюк), Володимир – молодий чоловік.
Начальник Тепла:
Нововолинськ – пенсіонер, Володимир – молода, приємна жіночка.
Начальник Водоканалу:
Нововолинськ – пенсіонер, Володимир – молодий, чоловік в розквіті сил та енергії..
Начальник ЖЕКів:
Нововолинськ – пенсіонер, Володимир – молодий, чоловік в розквіті сил та енергії..
Лікарня:
Нововолинськ – хворий пенсіонер.
Така собі команда КПРС на чолі з хворим пенсіомером, яка як показує історія привела до повного розвалу Радянського Союзу, наслідки якого не можемо розгрібсти по сьогоднішній день.
Тут, вже дехто із знедолених і безквартирних, зголосився іти до “заслуженого господарника” з дітьми, каструлями і баняками та вимагатии пояснень: чому за 20 років його цісарствування у Нововолинську склалася така ситуація із житлом? Чому черга на отримання помешкань не зменшується, а збільшується із року в рік? Чому число бездомних і безквартирних у місті зростає? Чому шахраї забирають житло у бідняків? Чому мовчать міські, обласні і народні депутати ВР та правоохоронці? Де і що роблять співробітники прокуратури і СБУ, що незле живуть за рахунок народу – державні службовці, які давали присягу на вірність Україні? Відповіді на ці та інші запитання будемо вимагати у згаданих посадових осіб та службовців міської ради Нововолинська, її міськвиконкому і працівників, котрі цим повинні займатися й отримують зарплату від платників податків громади міста. Зголошуйтесь на сайті “РАДАР”.
Бідна жінка
Проблему висвітлено детально, а методи вирішення її вибачте авторе за суб”єктивну думку, трішки галасливі та реально неефективні. А не краще б було з журналістським запалом через пресу, інтернет, ТБ та інші можливості , організувати флешмоб по фінансовій підтримці сім”ї воїна з рахунком в банку. Так дивись бідна мати і назбирала б на квартирку, хоча б однокімнатну. Приміром якби 10 000 нововолинців скинулись по 50 гривень, то б вийшла нормальна квартира. А такі гроші і наші чиновники напевне не пошкодували б витягти з гаманця на благе діло.
10000 х 50 = 500000 грн. З 10000 нововолинців 50 грн. процентів 50 даже така цифра не підйомна.
Алкашу підірвавшому квартиру, жінка якого роками підіймає бюджет Італії, на ремонт квартири більше мільйона грн без проблем. Чому за шалені гроші Громади вкладені в ремонт цієї квартири, має вирішувати одна людина- мер (ВЖЕ СТІЛЬКИ НАВІРІШУВАВ, (роздеребанив та розпродав)),
Виставити на тендер, прозоро та без любим мером відкатів, за кого громада проголосує, чи Алкашу, чи Дружині і трьох дітей солдата Кравчука, які пройшли у Нововолинську сім кіл пекла.
Вирішувати Громаді, а не пенсіоМеру.
Ви, анонімний “Тимуре”, намагаєтеся збити людей із теми забезпечення житлом та тих хто гостро його потребує. Як це знайомо і банально: відвести від керівників місцевої влади гнів виборців за бездіяльність та їхні протиправні дії, перемкнувши “канал” на всеміський збір коштів для знедоленої родини бійця АТО. А у підсумку, чиновницька рать запише цю заслугу собі. Таких родин, як Кравчуки, у Нововолинську дуже багато… І стає все більше, із кожним роком. І це вже страшно – черга не просувається. Отримують житло зовсім не ті, кому воно вкрай потрібне, і належить згідно закону і черговості у виконкомі… І все через причини висвітлені у моїй публікації. Проте, я зовсім не заперечуватиму, якщо Ви візьметеся за запропоновану по Вашій ініціативі цю добру справу і пришвидшите отримання житла для родини Кравчуків. Але, для початку назвіться, хоча б.
Закидайте тапками, але цікаво, син до школи, потім в групу продовженого дня, діти в садочку, то мама не може на роботу піти?якщо маму зацікавить є вакансія прибиральниці, може і підуть на зустріч і до обіду ви працюватимете, а потім час присвятите дітям, хочете то відпишіть.
Як ви все гарно розклали по полицях. А те що в неї син неповносправний і потребує постійного догляду і лікування, це ви не врахували. Чи може на пів ставки махаючи вашою шваброю вона заробить на квартиру, яку згідно закону їм повинна виділити держава. Ви не були в умовах таких як вона і не вам судити як їм жити і чого добиватись.
Ні махаючи шваброю, ні на якійсь іншій роботі ця жіночка на краще житло не заробить. А ви “Цікаво” поводитесь якось некоректно Цій сім’і потрібна краща житлова площа, враховуючи інвалідність дитини і те, що іі чоловік нас усіх захищає. Ганьба.
А якщо влада не хоче виділяти ій житло? Якщо Сапогу краще дати житло місцевим депутатикам, які продадуть і ще раз в чергу влізуть і знов получать квартиру. І так буде поки мерує вище вказана особа, а про дітей треба думати зараз, і я не писала про те що мама не повинна добиватися житла, хай добивається, але тим що піде на роботу вона покращить своє становище, хоч на деякий час поки не прийде чоловік, ми коментарями ніяк не поможем, і владі соромно не стане, бо вона того не читає. Як для мене і пів дня попрацювати це б був вихід хоть трошки з цієі проблеми
Як вам не соромно, “Цікаво”? Ви стали схожі на міського голову В.Сапожнікова, що десятками штук хоче писати відмовні листи “щастя” сім’ям, де живуть діти-інваліди.
У словах “Цікаво” є смисл, працевлаштування (навіть на не повний день) дещо помогло би.
А вже куди і як, то таке.
Той же фріланс ніхто не забороняв!
Пане Анатолю а що краще дати голодному рибу чи дати удочку ?Є багато матерів одиночок з дітьми інвалідами і працюють ,в Благодатному є жіночка переселенка з дитиною ІНвалідом ДЦП і набагато гірша ситуація чим в сюжеті, знімають частину будиночку, мати працює, береться за любу роботу щоб помогти сину і собі…
До чого тут робота, звертаюсь до Цікаво? Ви мені дайте одну відповідь держава повинна дбати про людей з особливими потребами? Будинки квартирного типу в нашому місті будуються, значить кошти на будівлю таких будинків є, і не треба мені розказувати що це якийсь багатий буратіно будує, де він грошенята такі взяв?
Невже досі не зрозуміло, що в цей час кожен повинен йти вперед. а не ждати манни небесної?
Дива не буває.
А нерухомість зводиться приватна, там не передбачено соціального житла.
А як тоді закон, хто покруче для того є житло? І без черги можна отримати, або точніше хтось стоїть 20 років на квартирній черзі, і живе обіцянками місцевої влади, а хтось за рік півтора отримує.
Якщо нерухомість уся приватна, то хай влада купить пристойніше житло, якщо не для мами, то для дітей захисника нашоі державаи
Буде лишня тисяча, мама зможе більше покращити житлові умови, зняти нормальне житло і далі добиватися свого. Діти в такому жасі жити не можуть.Да написано, да є закон, але ж ви шановна бачите що закон не для нас, а для багатих, всі добре знають що в новобудовах, дві три квартири відаються місту, це одна з умов будівництва, це знаю на 100 процентів, хтось отримав таке житло? Нас влада поставила в такі умови що допомогти ти повинен собі сам. Поки мер Сапожніков мати нічого не добється, а дітям користуватися приміщенням де є грибок небезпечно!!!;
Знову всі проблеми скласти на плечі пересічних громадян. А влада нащо? Лише для того, щоб дерибанити державні гроші? Щоб і надалі дерибанити гроші з бюджету та за копійки загарбувати державне майно (хоча за стільки років царювання п.Сапожникова вже все роздане за копійки ‘родині”), щоб на ключові посади в меріі призначати коханок своіх корумпованих друзів? Чому до сих пір не підтверджено правомірність надання субсидіі п.Сторонському. Якщо субсидія надана дочці, яка нібито одна прописана в квартирі, то чому на одну людину така велика субсидія? Питань багато-відповіді нема. Де ім перейматися багатодітною родиною, якщо вони зі своєі висоти та заможності на простих людей не зважають, ми мусор на іх шляху. На жа
Не можна жити і думати про те, що тобі мають придбати житло. Багато сімей в такій ситуації. Я не можу зрозуміти, як ви могли щось будувати на чужому, викинувши на вітер немалі гроші. Думайте трохи головою!!!
Так не всі чоловіки і сини воюють на сході. Це окремі люди, які ризикують своїм життям. І в цій сім’ї подвійна біда: батько воює і дитина інвалід. Якщо Законом призначено виділо житло для ”атовців”, то повинні його виділити. А якщо немає, то нехай заберуть у тих, кому при хороших часах, виділили по дві, три квартири.
До “Юлії”. Згідно моїх задокументованих даних, всі квартири і земельні ділянки, які виділяв міський голова В.Сапожніков прокурорам, суддям і міліціонерам тощо, вже давно приватизовані. Навіть ті, які виділялися їм по другому і третьому разу в різних областях України. Мер не перевіряв наявність у них службового житла, отриманого перед тим а тупо, як вбачається, виділяв їм нашу комунальну власність і дозволяв приватизовувати. Хоча, й зобов’язаний був це робити згідно закону. Але прикривав, вочевидь свою “д***пу”, щоб не взялись за неї – за корупцію та інші справи…
Рассказывают, во время войны Уинстон Черчилль принимал бюджет Великобритании у канцлера казначейства сэра Джона Андерсона и спросил:
– Почему у нас мало расходов на детей ?
– Война идёт, – ответил тот.
– Если на детей нет расходов, зачем мы воюем? – парировал Черчилль.
Згідна, тим більше люди, не забувайте, що зараз АТО це та сама робота, людей туди силою не забирали, як раніше, а більшість свідомо пішли служити по контракту, на РОБОТУ, за яку їм платять гроші. Так, є ризик, але і шахтарі йдучи на роботу ризикують життям, і поліцейські, і водії. Якщо дитина інвалід теж виплачується допомога, пільги. як я завжди кажу – ніхто нікому нічого не винен. Таких сімей, тисячі, є ще й гірші випадки, всіх шкода, особливо тема з дітьми, саме болюче. А знаючи Іру, там окремий випадок…
Де місцеві депутатики? Де відділ захисту дитинства і сім’ї? Де ГО “Комітет солдатських матерів” та ГО “Ветерани АТО”? Якого ч–та робить воєнком? Де все панське мільйонерське військо виборних служак громади? Ідіть до біса, або купіть дітям квартиру!
Ярема з Очеретком і його небідним дядьком-мером могли б на одну кімнату стягнутися. Климович додав би на коридор і кухню! Коптюк – на дві кімнати! До речі, у Коптюка тільки в одному будинку на 6-му чи 5-му мікрорайоні 7 квартир. Чи 9, га, Коптюк?
Как видно, остаточным бенефециаром в распределении жилья есть пан Сапог. Приближенные – выполняют только церемониальные функции и поют славу, да и то не каждый раз. А лишь когда им это позволяют. Забрал власть, ***.
Для “Знайомого” та ще декого. Не пхаймо носа у чуже приватне життя, ОК?
Місто має пару квартир, які даються тому, кому НАДА ДАТИ.
І тільки так.
Тому кілометрові черги на житло.
Тому не можливо дослідити списки тих, хто отримав, бо там вилазять то чиясь сестра, то теща, то ще якась нечужа особь.
і саме тому мене завжди дивувало, що ніхто з громадськості й депутатів ніколи не ставить питання про перегляд складу житлової комісії. Хто її формує, хто туди входить, коли змінюється її склад – чомусь людей не цікавить. А дарма.
Змагаються за мандат депутата, за місце члена виконкому – а тут ні мур-мур. Хоча питання ця комісія вирішує досить жирні. І все так тихенько-тихенько…
Поділився дописом з одним депутатом міськради, пообіцяв що буде звернення.
Дякую, а то мене на все не вистачає.
Діткам звичайно потрібно допомогти, їх дуже шкода . Але про якого чоловіка ви говорите? І правильно люди говорять їй, вона молода можна знайти роботу і працювати і старатися для дітей .Житло потрібно їм бо знімати кімнату в своєї мами це звичайно не правильно. А наш мер міг би і квартирку купити їм …..хоть якесь добре діло зробив би .
Я не збираю пліток і бабських брехонь. Її законний чоловік в АТО. Воює на Сході захищаючи всіх нас. І Сапожнікова із заступниками у тім числі. Діти нагодовані, доглянуті, чисті і одягнуті. Перевірте, якщо не довіряєте. Я бачив особисто. І у першу чергу звертав увагу саме на це.
А я нічого поганого не сказала про дітей я знаю що вони ходять чисті і доглянуті.Я просто спитала за чоловіка .
В чужому ліжку легше покопатись, аніж розібратись в проблемі і допомогти, як ви все знаєте більше про неї, а ніж вона сама про себе. свого під носом не видно. Запам”ятайте одну фразу “Люди які говорять за спиною в мене, то я по переду всіх них!”
Яка різниця розведена чи ні. Є трійко дітей, які живуть як в рукавичці, є бездіяльність влади і трошки інфантильність мами, чи може зневіреність в владі, не знаю, але потрібно допомогти в першу чергу дітям а не мамі. І ця стаття саме про дітей а не особисте життя жінки
Льете крокодильи слезы, “Гость”. Вы, наверно, перерезали шланг ночью у нее в туалете, как крыса. Назовитесь.
Звати мене Юля чи вам ще написати прізвище і адресу?Я з нею не проживаю і шланги не перерізала. А написала так як є .Житлом звичайно потрібно допомогти але вона не інвалід і на роботу що йому що їй потрібно йти. Є набагато гірші сім’ї і по шестеро і батьки стараться як можуть. ….а вони просто не хочуть.
Гість звертаюсь до вас в неї діти не доглянуті чи може по чужих горшках заглядають на загальній кухні чи під баром стоять і п”яних дядьків під барами чистять? Чи може вам дати ті гроші які вона отримує і її ПРОБЛЕМИ? Тоді яб побачила як би ви були на її місці,і чи далиб раду собі і дітям? А з ким вона живе це немає права ніхто судити і наскільки я розумію тим більш така чи такий як ви. І в її віці вона досить прекрасна мама для своїх дітей. І до речі в статті звучить тема про бездіяльність влади, як на цю тему подискутувати вам слабо?
А чому я тут так старанно пишу коментарії тому що мене зацепило це все .Звертаюсь до вас ”НАТА”в мене була ще гірша ситуація і не було стільки допомоги,(звичайно ці гроші дать мізерні на даний час )але колись і стільки не платили і я працювала на двох роботах щоб хоть якось покращити життя своїм дітям, я бралась за любу роботу неважно була це швабра чи город чи ще щось. А якщо вона влаштується на роботу то я сама поможу чим зможу.
А звідки ви знаєте скільки їй платять і що так вас ЗАЦЕПИЛО ЦЕ ВСЕ? І якщо ви так хочете допомогти діткам, ЧИМ ЗМОЖЕТЕ, ЯКЩО ВОНА ВЛАШТУЄТЬСЯ НА РОБОТУ , то звяжіться з мамою і допоможіть. Хоча чим ви можете допомогти, коли у вас постійно провокаційні коментарі? І жодної відповіді на мої запитання. Не тікайте від теми.
Ірина Рудик: напевно, треба було б протестну акцію під його воротами влаштувати з плакатами… і запросити журналістів з інших регіонів,щоб це до Києва дійшло, по 1+1 прокрутилося…. тоді, може, і результат буде))
Треба поширити! Думаю, вона не одна така дружина бійця, з якою таке сталося… але так меру Сапожнікову -ганьба!!!!
Замість того, щоб детально розібратись у проблемі відсутності житла у дрібних дітей родини Кравчуків, а також у питанні: а що ж там твориться таке зі списками на отримання квартир у міськвиконкомі, коли люди перебувають на черзі по 20-30 років – окремі індивідууми починають шукати скелета у шафі їхньої мами. Заспокойтесь! Вони, (скелети) є у кожного з нас, і у мене теж. Проте, вони вже не такі й аж занадто великі та страшні. А справжні страховидла, як вбачається, знаходиться у шафах міськради та її найвищих посадових осіб. Чого ви причепилися до бідної жінки? Вона хоче достойного життя своїм дітям і більше нічого.
Наш мер ненаситний йому самому мало а ви хочете щоб він комусь квартиру подарував. Перш за все потрібно самому старатись для своїх дітей щось краще зробити ,а на владу нема на чого надіятись. А може Сапожніков змилується і в Коптюка забере одну квартирку і подарує дітям.
Не змилується й не забере. Навіть не сподівайтесь.
Не виділить, звичайно, занадто добре я його знаю: переконаний. Проте, буде мати іще одну судову тяганину. І суд таки змусить його до цього. Звичайно, нововолинці будуть мати честь спостерігати, як обраний ними стародавній мер знову буде затягувати час і наймати приватних адвокатів. А також, оскаржувати рішення обласної Виконавчої служби покарань, як він це зробив зовсім недавно. А ви не знали? То повідомлю: щоб не платити 5 100 грн. штрафу за невиконання постанови Львівського апеляційного суду щодо списків виділених ним квартир невідомо кому, за 11 минулих років, він подав до суду на обласну виконавчу службу. А перед тим, знову оскаржив рішення В-Волинського міського суду в апеляційному суді м. Львова (відбудеться 14 травня об 11-30) і знову ж таки про квартири і міську комунальну власність. Як вам? :)))
Я проти мера так як ви.Павло Кравчук прийде з Ато і йому дадуть квартиру , знаючи його він хороший хлопець і гарний батько тому він своїх синів не покине.
А вона і старається, згідно закону.
Звертаюсь до вас Анатолій Бідзюра і відповідаю вам за попередній комент. ви питали Павла чи хотів щоб про нього ви писали?а я дам відповідь не ПИТАЛИ. А от коли прийде Павло з ато і ви для нього і його синів будете добиватися житло я вас підтримаю і буду двома руками за і ще багато хто підтримає.
Ви б назвалися, по-перше. А по-друге ви тут до чого? Я написав правду: багатодітна сім’я, одна дитина якої інвалід, гостро потребує житла. Це правда? – Правда! Вона довгий час перебуває на квартирному обліку – і це теж правда. У міськвиконкомі, чорт-і-що робиться із квартирним обліком. Теж правда? Не перевіряв, але схоже на те. Квартири там отримують, можливо, зовсім не ті люди, які цього потребують. Прикладів цього, схоже, є багато. Сім’я живе на 12 квадратах орендованої площі. Так? Походи до найвищих міських посадових осіб нічого не дали. Теж правда! Солдат Кравчук воює в АТО – він герой. А те, про що ви пишете, вибачте… я у ногах ні в кого не стояв і не збираюсь. У першу чергу потрібно думати про дітей. І це теж правда. Ви й ще щось від мене хочете?
Я не потребую, щоб мене хтось підримував. Не бачу необхідності. Напідтримували вже… заячі душі. Як і моїх друзів. Трохи що: тупнуть ніжкою “папа”, або якогось комента напишуть його наймити проти “підтримувальників” – а ті в кущі, притьмом! І просять вибачення, жалібно квилячи, – мовляв, ми більше не будемо. Самі себе підтримайте, хоча б один раз в житті, або своїх рідних. Наберіться мужності, врешті-решт!
А я не розумію, чому не можна купити житло в приватному порядку? Хто там проголосував “проти” нехай пояснить свою позицію.
Складається таке враження, що ви хочете лишити дітей без мами. Чи можливо у вас якийсь інтерес є, що ви так стараєтесь?
Лишити я дітей не хочу без мами. ☺
Місто не велике всі про всіх знають . А всі мелкие їй краще роботу знайдіть, вона покращить своє становище і буде чекати на своє житло. …..дітям потрібно зара жити а не чекати коли влада одумається і розщедриться.
І добре всі все знають як де які наші місцеві чиновники коло ситого корита пасуться, МІСТО НЕ ВЕЛИКЕ ВСІ ПРО ВСІХ ЗНАЮТЬ. і всі про це мовчать. І ВЛАДА ОДУМАЛАСЬ І РОЗЩЕДРИЛАСЬ, але для себе. І ви гість про це знаєте не менше, але мовчите .
НІчого вона не знімає,кімната належить їм,просто записана чи то на матір чи то на брата,самі подумайте хто на зйомну житлову площу буде добудовувати якийсь коридор???не підтримую владу,але ж і не треба все життя чекати манни небесної,а в своєму житті хоча б щось робити,то мамі борги списували постійно і чекали знов якихось поблажок,хто заважав як тій,вище згаданій,”багатій” сусідці поїхати на заробітки і там заробляти гроші,при чому важкою працею!!!
Так знаючи цю сім’ю і яка вних ситуація Ірині запропонували роботу (робота не мітлою махати )вона не захотіла. А хлопчики багато часу проводять в бабусі. І часу в неї багато , тому в неї просто немає бажання працювати.
давайте без категоричних висновків. У кожного свої резони. І вже досить лізти у чуже життя.
А маленьких дітей хто їй допоможе глядіти? Вона в даний момент залишилась сам на сам зі своєю проблемою і вирішує її як може, звернувшись до держави згідно закону.
Звичайно, ніхто не заважав. І дітей із собою взяла б, і няню там – в Італії найняла б, а сама працювала. :))) Ви “госте”, брешете. Квартира на 12 м.кв. належить сестрі. Це не її власність. А вона ходить на роботу 24 години на добу – виховує трьох майбутніх громадян України.
Брехня за роботу, і більша половина неправди а ви пане Анатолію пітримуєте це все браво. 😂Допоможіть тим хто насправді має погане становище.
А діти що не в поганому становищі?!? Та тут катастрофааа
Так, це катастрофа, юнко. Апокаліпсис совісті та її повна відсутність у місцевої влади взагалі і остаточний крах авторитету “заслуженого господарника” В.Сапожнікова та його заступників у Нововолинську, що довели місто до гробової дошки! Яка так дико не бажає виконувати постанов судової і виконавчої гілок влади в Україні, що аж ніяким чином не спромоглася відреагувати й на мою публікацію. Та й на Ваші критичні коментарі теж. Вочевидь, вони намагаються всілякою ціною приховати інформацію про роздачу квартир у нашому місті, і як вбачається, ковтнути наслідки від зради своїх урочистих присяг на вірність народу України та передвиборчих обіцянок-цяцянок, якими дурили Вас, нововолинська громадо – упродовж всіх 20 років їхнього панування, або 5 каденцій міського голови.
Пане Анатолю, пані Наталю, допоможіть мамі знайти контакти Володимира Рубана, голова районної спілки АТО, я намагаюся і намагалася знайти його контакти, але не вийшло, думаю він б чимось допоміг б.
До “Цікаво”. Це якої “районної спілки АТО”? Напишіть.
Іваничівської.
Нате вам, “Цікаво”. Немає нічого легшого: “Іваничівська районна спілка ветеранів АТО”. Поштова адреса – смт. Іваничі, вул. Грушевського, 27. Тел. +38 (063) 350 2315 Голова спілки – РУБАН ВОЛОДИМИР ВІКТОРОВИЧ. Творіть добро!
Прочитала все і дійсно не можу зрозуміти, чому саме їхню сім”ю ви захищаєте. Чоловік, якого тут робите героєм в АТО з жовтня, це не так і багато, плюс пішов туди на РОБОТУ, а не примусово, і отримує за це зарплатню. Цікавить як вони жили до цього, бо зараз головним приводом для нового житла є саме чоловік АТОвець і його діти. Та й невже важко зрозуміти, що зараз такий час, коли ніхто нікому нічого не винен?
Ви їм нічого не винні, а от влада й держава – винні. І невже так важко зрозуміти, що інвалідність однієї дитини, хвороба іншої – це важкий хрест? Утім, зараз такий час, що глухота переважає в серці…