Розбили балкон, лізли у квартиру, наслідили. Але поліція…

Іду позавчора дворами повз колишній другий садочок – тепер там приміщення нововолинської школи №9.

Якийсь чоловік порається у палісаднику, підводить голову: “Добридень… Ет, від злодіїв уже життя немає!”

 – А з цього місця детальніше, – кажу. – Що трапилось?

– Та шо, дерлись до мене у квартиру, он бачите?..

Балконні двері на другому поверсі зяють порожнечею. Ще ввечері там був склопакет. Розбили вщент.

Ніч, вулиця, ліхтар, злодюга…

Вадим (так звуть потерпілого) розповідає:

– У наших дворах кучкуються наркомани. Вдень видивляються, що де погано лежить. А вночі тягнуть усе, не перебираючи. Колись двох злодюжок сам о другій годині ночі наздоганяв – поцупили пінопласт у жінки з сусіднього будинку.

“Виставили” в тому ж таки будинку квартиру на першому поверсі. У сараї лізли. А тепер альпіністами поробились…

Поживилися і тут…

На балкон злодюга заліз по газовій трубі. Над під’їздом горів ліхтар, була лишень 23-та година, ще люди не спали, але він не зважав. Знав, що господаря немає вдома. Висадив шибу залізякою чи каменюкою. Уже брався до другої шиби, аж тут ворухнулись сусіди на першому поверсі: увімкнули світло у своїй квартирі, визирнули у вікно, щось гукнули.

Він стрибнув униз – а чи зліз, дідько його відає. І дав драла.

На землі лишились чіткі сліди.

Бичок, нівроку…

Уранці Вадим прийшов додому, дізнався від сусідів деталі нічної пригоди. Викликали поліцію, але… Доблесні детективи все обдивилися, заміряли сліди – ото й тільки.

– Це не крадіжка, бо проникнення в оселю не було.

– Та ж йому майно пошкодили, склопакет тепер має вставляти!

– А для відкриття кримінального провадження про пошкодження майна сума збитків має перевищувати 200 тисяч гривень.

– Є замах на крадіжку! Є приватна відеокамера, що фіксує рух у тих дворах. Щоправда, до його під’їзду не дотягується, але вирахувати зловмисників можна!

– А вони скажуть, що просто гуляли чи йшли у своїх справах, нічого не доведеш.

Отаку розмову мала згодом у міськвідділі поліції.

Одне слово, пильнуйте свої хати, громадяни нововолинці. Бо “летючих щурів” (наркоманів-альпіністів) ніяка зараза не бере. Ну, в сенсі – поліція.

Не рятує й кодовий замок. Під час нашої розмови у двір завітали юні рознощики партійних газет. І легеньким порухом руки відкрили “кодовані” двері. Вадим отетерів: ото діти пішли!..

А наркотики численним нововолинським злодіям постачає, кажуть, та сама Анжела, що мешкає на бульварі Шевченка біля філії тернопільського вишу. Та сама, яка торгувала “таблеточками” просто з вікна палати, коли лежала в інфекційному відділенні нововолинської лікарні. Та сама, про яку вже ДВІЧІ писав РАДАР, привертаючи до публікацій увагу поліції.

– Вже не знаю, що робити. Чи самому відеонагляд встановити? Де ж ті 128 камер, які Сапожніков обіцяв? Якби біля школи хоч одна висіла, то й діти, й мешканці були б більш-менш захищені, – сказав на прощання Вадим.

Не стала його “добивати”, і так людині непереливки. Але відеокамери там само, де й інші обіцянки нашого міського голови – пана Сапожнікова.

І поки мерову віллу не “виставлять” – зрушень, боюсь, не буде…

Наталя Камишникова

Усі фото – Валентин Мінчик