– Вдерся у хату, вибив і потрощив двоє дверей, копнув ногою мене у живіт, я впала на купу скла… порізала руку.
А в мене вже був мікроінсульт, одразу стало зле, довелося викликати “швидку”. І поліцію.
“Швидка” свою справу зробила добре: уколи, перев’язка. А поліція заявила, що криміналу тут не вбачає.
Як так?!
До РАДАРА по допомогу звернулась Любов Володимирівна Дмитрук із селища Іваничі. Вона, син із невісткою і троє їхніх діток мешкають у двох кімнатинах аварійного бараку на вулиці Відродження. Квартирою це назвати не можна. Хіба так: помешкання №11.
Два сусідніх помешкання займають старенька з сином. У нього психічне захворювання, поводиться непередбачувано. Нерідко мати втікала від нього, ночувала абиде, бо пив і бив.
У квартирі, де вони обоє зареєстровані, фактично не проживають. Донедавна тримали в ній кіз – під самим носом у Дмитруків. І складали там усякий непотріб.
Доскладалися до пожежі, яка спалахнула у травні 2017-го. Тоді барак серйозно вигорів, але селищна рада відремонтувала, бо треба ж людям десь жити.
Щодо поселення аж у двох помешканнях – старенька та її родичі запевняють: хтось із начальства дозволив бідовій матері з хворим сином розширитись. Однак документів на другу квартиру не показали навіть у суді, де позивалися з Дмитруками.
Пейзаж після битви…
Дмитруки з дрібними дітками вважають, що й вони мають право на розширення житлової площі. І коли кіз літня сусідка позбулася, то Дмитруки вставили двоє дверей у квартирі, яка слугувала сусідам за хлів. Щоб жити по-людському.
Родичі старенької від її імені зажадали в суді від Дмитруків усунення перешкод у користуванні приміщенням. Суд виграли – проти реєстрації не попреш.
А щодо іншого (самозахопленого) помешкання – суд просто зазначив, що мати з сином проживають там тимчасово.
Тобто без належних правовстановлюючих документів!
Усі три квартири не є приватизованими. Розпорядник цієї аварійної нерухомості – селищна рада. І саме вона має покращити житлові умови багатодітній родині Дмитруків. Прав на житло у трьох дітей різної статі не менше, ніж у психічно хворого сусіда.
Про це ми говорили з головою Іваничівської селищної ради Федором Войтюком.
– Якщо сусіди так і не дійдуть згоди, – сказав він, – то селищна рада звернеться у суд щодо виселення Яцковських із самовільно зайнятого ними приміщення. А далі в наших планах – ремонт барака. І кого поселити у квартирі №5 – визначить селищна рада.
Із квартирним питанням ми трохи розібралися, а далі буде про кримінал…
Стежте за РАДАРОМ!
Наталя Камишникова
порушення недоторканості житла є така статья
Якого житла, свого? Як би вам сусіди двері в Вашу квартиру свої поставили ви б теж казали “порушення недоторканості житла” і спали б навулиці. Читаємо уважно “Молоді родички Яцковської від її імені зажадали в суді від Дмитруків усунення перешкод у користуванні приміщенням. Суд виграли – проти реєстрації не попреш.” Отже є рішення суду яке хтось не виконує, бо вважає що самозахват це все. А сім’ї з 3 дітьми пора батькам і на роботу піти і заробити на квартиру собі як багато хто робить
Вибиті ногою 2 дверей – це уже є пошкодження чужого майна. Поліція мала хоча б за фактом дебошу розпочати ведення слідчих процедур! Хоча Іваничівська поліція – це цирк-шапіто. Крадіжка старого велосипеда уже пахне строком, а то пошкодження чужих дверей – і нічого. Порада тій особіЮ яка купляла та встановлювала ті двері, знайти товарні чеки з мокрими печатками на двері і в прокуратурі написати заяву з додаванням товарних чеків. Прокуратура заяву перенаправить в поліцію, і уже поліція буде змушена розпочати слідчі дії. Лише так, інакше ніяк!
Там напевне спірна територія і двері вибиті в спірних помешканнях, так як обоє претендують на них. В цих справах крайнього не знайдеш.
Не обов’язково мати чеки. Господар сам може оцінити власність свого пошкодженого майна. Я мав прецедент. Ну, не було в мене чека! Не зберігся. Тоді, я у магазині сфоткав схожу деталь із її ціною, та й заніс у поліцію (тоді – міліцію). Вони прийняли. Винний, щоби не отримати термін, купив її і віддав мені.