Садистка

П’яна розлючена двірничка, яка працює в ОСББ, стояла у дворі з ножем у руках. Їй заважав жити її власний рудий песик.

Вона встромила ножа йому в шию, але вбити з одного разу не вийшло.

Добивала мотикою.

Добивала так довго, що чоловіки, які грали неподалік у доміно, не витримали: “Валю, припини”.

Розпашіла Валя понесла все ще не добитого пса на смітник і вкинула у контейнер.

Любителі доміно вступилися знову, присоромили. Вона огризалась, але врешті-решт витягла нещасного і посунула у під’їзд.

Зачинила у сушарці на 7-му поверсі. Сходи під’їзду рясно залила його кров’ю.

У холоднючій сушарці пес пролежав цілу добу. Вив, стогнав, гарчав від болю. Чути було й у під’їзді, й надворі, але нерви в наших добрих людей залізні. 

Надвечір 16 жовтня про це жахіття повідомили мені. Я зателефонувала у поліцію та до ветеринара.

Операторка на 102 звична до всього. Але не стрималась і спитала обурено:

 – То чому не звернулись одразу, зволікали аж цілу добу?

 – Питання не до мене, дізналася щойно. Нововолинськ, 6-й мікрорайон, будинок 3, квартира №… Валентина Б.

Полція прибула туди за кілька хвилин.

Ветеринар Руслан Романишин дістався на 7-й поверх, коли мешканця цієї квартири  – старшого чоловіка – вже опитували під протокол. На вимогу ветеринара він знехотя відчинив сушарку, і той оглянув пса.

Різано-колотих ран видно не було, але пес лежав нерухомо – спаралізований і з вибитою щелепою.

Попри бурчання хазяїна, ветеринар забрав тварину, завіз у свій кабінет, поставив крапельницю, дав знеболювальне.

Дві години потому привіз рудого мені. Одразу сказав, що стан жахливий, шансів немає.

Ще сказав: телефонувала хазяйка, певно, дізналась його номер від патрульних. Пропонувала гроші, щоб він приспав пса і щоб її не тягала поліція.

Руденький прожив іще дві з половиною доби. Був при тямі, боровся за своє собаче життя. Помер оцієї ночі – тихо, уві сні.

Стоматолог Андрій Ласкевич мав оглянути його сьогодні вранці. А ще я планувала завезти руденького до Сергія Поповича на УЗД.

Ці вихідні видалися такими довгими.

Пес був майже сліпий, на очах більма. Та чув мене й усе розумів.

Я теж усе розуміла, але це були не найгірші дві доби в його житті. Ліки, тепло, турбота.

Кажуть, мав 18 років. Коли вона почала його бити, скільки часу це тривало? 

Дочка садистки торгує на міському центральному ринку й нібито навіть має магазини. У неділю котрась із продавчинь на базарі спитала її про пса, бо поголос про його перерізану горлянку вже пішов.

Та накинулась на жінку з матюками.

Пес справді втратив багато крові. На шиї руденького я виявила дірчасту глибоку рану. Помітила не одразу, бо шерсть злиплася.

Він потім ригав кров’ю, що запеклася. 

Був невеликим, терплячим і беззахисним.

 – Навіщо ж ви його так? – спитав Валентину Б. ветеринар.

– Та я його легенько вдарила, легенько…

 Тепер скажіть щось ви, бо в мене вже немає слів. 

Наталя Камишникова