Жахи на нічку. Бандюк надіслав мені смс-ку

9 травня о 21.43 мені зателефонували на мобільний із невідомого номера.

Кажу: “Алло”. На тому все, гудки.

Набираю цей номер сама. Збивають дзвінок.

А за 5 хвилин мені надходить смс-ка:

Ти чума, ще раз напишеш за людей, чи пропустиш хоть один коментар, знай що я знаю що твоя дочка у Києві думаю ти не хтіла бачити її інвалідом ще хоч слово за людей побачиш!

Отже, погрожує мені й моїй дитині розправою вже не лише інтернет-анонім “Лисий” та якась молодиця через мою знайому, а й конкретний абонент у конкретному смс-повідомленні. Вочевидь, чоловік. Можливо, організатор чи співучасник підпалу моєї хатки у ніч проти 1 травня.

До речі. Молодиця підходила до моєї знайомої на ринку двічі. Перший раз – 27 чи 28 квітня. Заявляла, що вб’ють мою доньку, знають, де вона мешкає і працює. А за другим разом переказала, щоб я готувала дві труни – для себе теж. І сказала: “Це ми підпалили їй хату”.

Я те все дізналась лише вчора й одразу зателефонувала у поліцію.

Хто ж ці “ми”? Двоє молодиків із ломакою і каністрами, фарбована пані – якимось боком. Уже троє. Напевно, є і четвертий. Той, що надіслав смс-ку.

А є ще ж над ними – оті ЛЮДИ, про яких мені забороняють публікувати “хоть слово” – моє чи ваше. Ач як їм дошкуляють ваші коментарі!

Суржикове “хоть” мені видалось дуже знайомим. Воно  було й у погрозі від “Лисого”, яка надійшла мені взимку на РАДАР.

Нагадаю:

“Чого Борисович завжди злодій в тебе? Де хоть ожна бумажка де доказано шо він крав? Ти пожалієш колись за свій язик та буде пізно уже. Сиди тихо в своїй норі і не обсирай Ярему та Борисовича. А то з ложечки їсти кашу будеш в реанімації.

Твій крисьониш Артур извился уже шо тті та ярему трогал. Він умниший за тебе понял кого опасно чипати. Понял куда носа лучше не пхати. Тебе походу жизьнь вобще не уче. Ти доиграешся в мене.

Ще хоч раз хоч Борисовича чи Ярему тронеш хоч шото напишеш я тебе в больничку надолго відправлю. Хоч жити не обсирай їх”.

Ну, мені як колишньому раднику міського голови В.Б.Сапожнікова не хочеться думати, що в нього таке брутальне й підле оточення, ладне скалічити чи вбити мене й мою дитину. Хоча “Лисий” чітко назвав ЛЮДЕЙ, яких мені не можна згадувати всує.

Борисович – це Сапожніков, так його свої називають, а Ярема – друг Сапожнікова, багатий депутат Нововолинської міськради, власник ТТІ – міського кабельного телебачення і телеканалу. Обидва є фігурантами моїх численних публікацій.

Але ж я писала і про багатьох інших: дерибанщиків, халтурників, закопувачів бюджетних коштів, серійних злодіїв, бандитів, наркобаронів.

Про кого  ж абонент 098 375 28 31 забороняє мені писати ще слово? І за зайві слова про кого я вже поплатилась?

Надсилаю і я йому смс-ку. Чемно питаю: “За яких людей? А то я не знаю”.

Відповіді нема. Надсилаю ще одну… мовчить.

І тоді вдруге за день викликаю поліцію.

Поліція мляво приїздить і мляво відбирає пояснення. Та все ж таки нібито розпочинає два окремих кримінальних провадження: щодо підпалу і щодо погроз убивством. Можливо, навіть здогадається їх об’єднати, адже причинно-наслідковий зв’язок є очевидним.

24 січня – анонімна погроза мені на РАДАР від “Лисого” з оточення Яреми.

У лютому-березні зграя товаришів робить і запускає фейковий сайт “Радар” із нашим дизайном, логотипом і нашими матеріалами. На цьому ресурсі поширюють різний непотріб – на користь Ляшка (а Ярема – голова міської організації Радикальної партії Ляшка), супроти свободівця Андрія Бадзюня – можливого конкурента Сапожнікова на наступних місцевих виборах. По ходу паплюжать мене.

Кінець квітня – перша усна погроза від особи жіночої статі. Моїй дитині.

Ніч проти 1 травня – до мене  на подвір’я вдираються двоє бандюків, трощать вікно, підпалюють що встигають. Вони бачать мене, я – їх.

Тиждень  потому – друга усна погроза вбивством, моїй дочці й мені, – від тієї ж фарбованої особи на ринку.

Низка моїх статей про безкарні дії бандюків і про бездіяльність поліції.

А вчора на ніч – оця смс-ка.

\

То про яких же ЛЮДЕЙ він забороняє мені писати?

Шукайте відповідь на РАДАРІ. Бо поліція щось не дуже ворушиться. Розумію: а раптом накопають під… ага.

Поки це все відбувається і жваво обговорюється в Нововолинську й не тільки – на РАДАР надійшов новий коментар:

Користувач “Античобіт” відповідає користувачеві під ніком “Декстер”:

– Згідний на всі 100 %, якби не Радар, люди б не знали про заслуги нашого господарника Віктора Борисовича, ці публікації – великий мінус по рейтингу, а там і посади можна лишитись.

Ні, посади його не позбавлять, система гнила, але чіпка. А з громадянським суспільством у Нововолинську досі не склалось. І мені часто здається, що пишу в болото – всі сидять по диванах, і в усіх – хата скраю.

Тому не приписуйте РАДАРУ аж такого удару по рейтингу Віктора Борисовича.

Але мушу повторити депутату Яремі й нововолинському міському голові: моліть Бога й уживайте заходів, аби зі мною й моєю донькою не сталось нічого лихого.

Бо це справді обвалить ваш рейтинг і позбавить усіх перспектив. Натомість додасть вам сильного головного болю: допити, слідство (і то вже не в міській поліції), розголос на всю країну, довічна ганьба.

Воно вам треба? Ні? То зупиніть лисих і фарбованих.

А я тим часом надішлю ці публікації в різні ЗМІ, правоохоронні і правозахисні інстанції.

Учасники команди ОБСЄ, які моніторять дотримання прав і свобод людини в Україні (вийшли на мене самі), зустрінуться зі мною, а за потреби – з моєю донькою вже незабаром. Сподіваюся, поліція на той час установить бодай щось і когось.

Ще раз питаю “ЛЮДЕЙ”: воно вам треба – через затятість ваших посіпак ставати політичними трупами?

Дякую всім, хто сказав чи написав мені слова підтримки. Дякую сайтам по всій Україні, які розповіли про підпал і погрози.

Дивлюсь у темне вікно й піднімаю своє горнятко кави за нашу і вашу свободу бути людьми.

Наталя КАМИШНИКОВА