Його звали Олександром, він служив у аеромобільних військах, двічі був на цій неоголошеній війні і пройшов її гарячі точки. Повернувся в Нововолинськ у 2017-му.

Наклав на себе руки у ніч проти 4 липня.

Це трапилось у Шахтарському мікрорайоні, у квартирі, де мешкав сам.

 

Тіло Олександра виявила бабуся, що прийшла його навідати. Напередодні він нібито просив у неї грошей, аби передати вагітній дружині.  Мовляв, маю лише злоті, міняти не хочу.

Його останній дзвінок був до дружини – о 22.56. Вона якраз поїхала до батьків на Львівщину. Познайомився з нею в АТО – була волонтеркою.

Катерина каже: Сашко розповідав, що хоче зробити ремонт у квартирі, планував купити те і те… Розмова була спокійною, жодних натяків на лихе.

Звісно, нерви мав оголені, у психологів це називається посттравматичний синдром.

У ніч проти 4 липня він (сам?) намагався перерізати собі вени. У миску стекло з півлітра крові. Бабуся, прийшовши опівдні, виявила його повішеним.

“Ні обіцянок, ні пробачень…”

Поховали колишнього десантника сьогодні на цвинтарі біля другої шахти.

Бугайов Олександр Сергійович, майже 30 років, учасник бойових дій.

 

 

Ех, Олександре.

Вічна пам’ять, земля пухом, пробач усіх нас.

Хто служив чи дружив із ним, розкажіть щось на згадку.

Дружина, рідні і друзі не вірять, що це самогубство. Можливо, хтось довів або допоміг піти з життя?

 

Прочитав сам? Поділись з іншими: