Ця історія водночас і дика, й доволі буденна. РАДАР у ній здивували дві речі: безкарна поведінка касирки й завзятість пасажира.
Він домігся-таки відшкодування! Щоправда, не у тієї хитроголової касирки…
Розповідає нововолинець Валентин М.:
– Відпочивши на Шацьких озерах, я вирішив 30 липня повернутись додому – рейсом Гряда – Нововолинськ о 18:50. Квиток на тамтешній автостанції взяв за три години до відправлення.
Мене ще здивувало запитання касирки:
– А ви точно вже хочете взяти квиток?
Потім я зрозумів, чому вона так питала…
Я кілька разів перепитав, чи не поїде автобус дочасно. Вона впевнено відповідала:
– Тільки точно за графіком.
Чому перепитував? Бо вже виникали проблеми з цим рейсом у попередніх поїздках. Про це розкажу далі.
Прийшов я на посадку о 18.40, тобто за 10 хвилин до відправлення. Автобуса ще не було, а от автостанція вже була закрита, хоча згідно з розкладом мала працювати ще рівно годину. Мене це насторожило.
Почекавши кілька хвилин, я зателефонував о 18.47 за номером, зазначеним у розкладі рейса. Мені відповів один з водіїв:
– Нічого не знаю. Але за графіком має бути автобус, чекайте.
Чекав я, не дочекався, знову зателефонував. Він відповів, що зараз дізнається і передзвонить. О 19:14 повідомив, що автобус уже давно поїхав, а ти що хочеш, те й роби.
Я на таксі за 50 грн. їду в Шацьк – автобуса там уже немає. Немає й інших рейсів у напрямку Володимира.
Стою на дорозі у повному розпачі, “голосую”. Нарешті зупинилось авто, водій погодився відвезти мене у Володимир. Вже не кажу, у скільки мені це обійшлося.
Дорогою розповідаю, в яку халепу втрапив, і молоді попутники у смартфонах швидко знаходять контакти перевізника.
Це Олександр Євгенович – 093 ********. На дзвінок він не відповів.
Попутників-рятівників це все теж зачепило, вирішили наздогнати автобус. Наздогнали аж у Володимирі. Але розмова моя з водієм була марною.
Він нічого адекватного пояснити не міг. Повернути гроші за квиток відмовився, заявив: “Звертайся до касира на Гряді”. Надати контакти перевізника теж відмовився. Номер, зазначений на сайті автостанції Гряда, стосується маршруту Львів – Світязь.
А касирка, виявляється, поїхала додому разом із водієм, закривши автостанцію на годину раніше.
Трапилась мені людина, яка їхала нещодавно з Гряди цим-таки рейсом. Розповіла, що касирка не хотіла продати їй квиток за пів години до відправки, бо… водіям теж треба заробити, плати їм.
Я у попередніх поїздках іще на Гряді спитав:
– Ви ж мене в “Лісову пісню” відвезете? У вас у розкладі прописано: з заїздом при кожному рейсі.
Вони відмовили.
Повертаючись із “Лісової пісні”, я заздалегідь їм зателефонував, що чекаю в “Лісовій пісні”. Вони знову відмовили. Натомість порадили: за мною може хтось заїхати й завезти до Володимира за 200 грн.
До речі, в них квиток до Шацька коштує 130 грн. А у паралельного рейсу – 100. Зате вони виграли тендер.
Чув від людей, що переможці тендера не дотримуються графіка на віддалених кінцевих точках свого маршруту – там для них діють закони джунглів.
Аж на третій день дізнався ще один телефонний номер перевізника. Дізнався в диспетчера нововолинської автостанції. 050-****** Олександр Євгенович Процик.
Уже з ним порозмовляв. Посилає мене туди само – на Гряду, до касирки. Контакти її не дає. Те, що поїхали раніше графіка, до уваги не бере.
Де виграються тендери, я так і не знайшов. Маю бажання поскаржитись на такий сервіс.
До речі, ще раз потім спеціально обдивлявся бус усередині – реквізитів перевізника там немає.
РАДАР зателефонував до Олександра Процика, й розмова вийшла цілком коректною. Пан Процик сам зголосився приїхати після роботи в Нововолинськ власним автомобілем і зустрітися з незадоволеним пасажиром. Також виявив готовність компенсувати вартість квитка.
І от хепі енд:
– Ми зустрілися, – повідомив того ж вечора Валентин М., – перевізник нормально зі мною розрахувався. Сказав: він не завжди знає, що водії там роблять.
Але питання до касирки у пасажира лишилися. Та й прізвище її він досі не дізнався. А він, як ви вже зрозуміли, допитливий. Далі буде?
Бо ж не тільки йому отак на касі не пощастило…
Цікаві факти, до яких докопався пасажир:
– у розкладі руху нововолинської автостанції (на табло) є давно відсутні рейси – як же тоді орієнтуватись?
– автостанції Турбаза і Гряда приватні. На одній, кажуть, працює мати, на іншій – дочка. Котрась нібито з Володимира, її привозять і забирають цим самим рейсом.
Отже, касирка не зацікавлена продавати квитки на нього, вона також проти доправлення пасажирів до “Лісової пісні” й звідти. Ну, так виглядає.
Зручно і водіям, і їй. А пасажири перетопчуться.