На всіх фото вона виглядає сповненою життєвих сил. Красунею в розквіті літ.
А була у свої 38 інвалідом першої групи, не могла сама навіть із ванни вибратись – чоловік на руках виносив.
І що ми знаємо про людей, які живуть десь поруч?
Алла й Віталій Савоші мешкали понад озером – у Шахтарському мікрорайоні Нововолинська.
Вона вела дім. Він їздив на заробітки. Так і жили.
Підростав син – Максимові 12 років.
Коли я пишу вам це все, він сидить біля баби за поминальним столом у сільській хаті. На столі коливо.
Вже сходили у церкву, побували на цвинтарі.
Там тепер лежать і тато Максима, і мама. Пішли одне за одним. А ще кілька тижнів тому це була звичайна щаслива родина.
У село Любешівська Воля Савоші приїхали до батьків Алли. Перебути карантин, допомогти по господарству.
Віталій мав авто. І того фатального дня повіз двох пасажирів у Луцьк.
Дорогою йому стало зле. Устиг зупинити машину. Відчинив дверцята, почав блювати. Упав.
Пасажири викликали “швидку”.
Віталія доправили у районну лікарню, потім – у Луцьк. Тиждень Алла з мамою – Євгенією Артемівною виїздили до нього в реанімацію. Гіпертонічний криз, інсульт, кома.
До пам’яті так і не прийшов.
Вони з дружиною були однолітками. 38…
Алла пішла за ним у засвіти три дні потому.
Сиділи ввечері з мамою, розмовляли, як жити далі. Алла все згадувала, яким Віталік був до неї добрим, не скривдив нічим ніколи Казала: “Поставлю пам’ятничок, лавочку біля нього…”
Отак загадувала… і зненацька знепритомніла.
“Швидку” і сільську медсестру чекали аж 40 хвилин. У лікарні зарадити Аллі вже не змогли.
Серце…
Баба й дід – а їм по 62 – залишать онука у себе, на Любешівщині. Родичів у Нововолинську, сказали, нема.
Мама Віталія – у Москві, приїхати на похорон не змогла. У квартирі на Шахтарському зареєстровані четверо: троє Савошів і вона.
– Ви мені ще дзвоніть, – сказала Євгенія Артемівна РАДАРУ, – мені легше, як люди говорять.
Поїду на тому тижні в Нововолинськ, зберу документи, бо ж треба опікунство оформити.
А зараз люди заходять у хату, на коливо…
Це були улюблені квіти Алли
Картка для допомоги осиротілому Максиму Савошу наразі така:
Карта Приватбанку 5168 7573 8715 5718
Отримувач – Кондратюк Ганна Віталіївна.
Це вчителька нововолинського ліцею №8, де навчався Максим до карантину і до цієї чорної біди.
ОНОВЛЕНО!
Карта Приватбанку: 4149 4991 1051 9087
Отримувач: Корх Євгенія Артемівна.
Це бабуся Максима.
Сина вона поховала торік, теж серце. Його 5 років лікували після аварії. Дочку поховала вчора.
Здоров’я вам і вашому чоловікові, Євгеніє Артемівно. Ви тепер для Максимка – найрідніші.
Наталя Камишникова
Я знав і Аллу, і Віталія. Алла стільки боролась з хворобою, мала проблеми з серцем. Дуже прикро взнавати про такі новини ((((
Ви мене вибачте, але бабусі 62 роки то ще не є так багато, щоб гроші скидати на рахунок вчительки… Якби відкрили такий рахунок, що кожну копійку видно, а не особистий рахунок вчительки, то я з тим згідна. Це моя думка, вибачте ще раз, якщо я не права…
І ви мене вибачте, але вберегти людські гривні від шахраїв значно легше вчительці в місті, ніж пенсіонерці в селі. А я знаю купу історій про те, як шахраї знімають кошти з рахунків. І не маю підстав сумніватись у порядності цієї вчительки. Вона вже прозвітувала РАДАРУ про першу тисячу гривень, фото є. У соцмережах, напевно, зробить те саме.
Буде добра воля Євгенії Артемівни – викладу і її номер картки, якщо має.
Відкрити рахунок спеціальний – ідея непогана. Може, тим займуться родичі або орган опіки.
62 чи 52 чи 42 чи 72- у людини померли рідні люди. ((((
Дякую,що не залишилися байдужою до людського горя, здоров’я Вам міцного!Ця історія не виходить у мене з голови((((
Малий диктував мені потім номер бабиної картки. Уточнював слідом за бабусею цифри.
А коли розмовляла з нею вдень і спитала про картку – якраз люди у хату, на те коливо…
Номер карти Приватбанку бабусі Максима:
4149 4991 10 51 90 87
Отримувач: Корх Євгенія Артемівна.
Ця історія не написалася б, якби не Ірина, моя давня майже співавторка кількох резонансних статей (а бачила я її в реалі лише раз). Вона повідомила про цю біду і збір коштів першою.
Якби не Галина Коваленко – її син товаришував із Савошами.
Якби не Лілія Данилюк і Ганна Кондратюк.
Якби не Аліна Дем’янів.
Так потроху, слово до слова…
І це ще не все розповіла вам, там бабуся – неймовірна людина, долала все…
Євгенія Артемівна поховала сина 6 років тому, а не вторік.
Ще раз дякую УСІМ, хто приєднався до підтримки дитини! Тішить, що наші люди є небайдужими до чужої біди…
Щодо того, що гроші потраплять у руки дитини, можете не сумніватися! Адже, по-перше, це точно не така ситуація, з якої хочеться брати вигоду для себе! По-друге, звітуватиму обов’язково про кожну копійку!
Бережіть себе.