Мабуть, ніхто, крім неї самої, не вірив, що забутий у міжміському автобусі планшет до неї повернеться.
Ним бавились діти, лишили його на сидінні посеред салону… і вийшли з мамою в центрі Нововолинська.
На автостанції водій висадив іще кількох пасажирів, забрав нових – і поїхав на Горохів.
А вона аж удома спохопилася: де ж планшет?
Питала водія, картала себе, насварила малих, а зрештою, сказала: “Ну, є ж на світі чесні люди!” – і надіслала оголошення на РАДАР.
Користувачі поспівчували, повичитували їй за неуважність і порадили запити той планшет холодною водою.
Але вона не здавалась. Поширювала своє оголошення де лиш могла. Розмістила його навіть у спільноті “Підслухано. Горохів”.
Минуло 5 довжелезних днів. І раптом… Дзвінок у вайбері: “Знайшов ваш планшет, хочу повернути”.
Хлопець навчається в Нововолинську, сам із Горохова. Їхав тим-таки автобусом, вийшов на автостанції.
Автостанція зовні вже обшарпана…
Зате всередині!.. Справжня зелена зона
Узяв покинутий на сидінні планшет, водієві про знахідку не повідомив.
Може, вирішив, що йому пощастило: пристрій дорогий і новий, хто ж відмовиться?
Може, був певен, що встановить забудькуватого власника сам.
Хай там як, але факт залишається фактом: планшет за 150 євро вже повернувся до власниці. Хлопець міг його продати, міг залишити собі. А він віддав.
– Не розумію, чому всі говорять, що порядних зараз одиниці? – міркує жінка. – Адже кожен себе вважає порядним!
І мені взагалі здається, що після революції люди стали добрішими і чуйнішими, особливо молодь! Є й інші, але то їх одиниці!!!
Скажете, наївна? Може, й так. Але від самого початку цієї історії вона вірила: “Ну, є ж на світі чесні люди!”
І не помилилась.
Наталя Камишникова
так є можливо і чесні, але два шмаркачі в п’ятницю13-го з мого робочого місця мій телефон спірили, доганяла, просила ,плакала але ні, втекли і забрали………..
І мені взагалі здається, що після революції люди стали добрішими і чуйнішими, особливо молодь!…..ми з вами ,здається,живемо в різних країнах))))))))
пройдіться по місту після першої години ночі (є працівники коли в цей час добираються додому зі зміни)
– побачите іншу країну….
І мені взагалі здається, що після революції люди стали добрішими і чуйнішими, особливо молодь!(це слова автора)
….ми з вами ,здається,живемо в різних країнах)))))))) (це вже мій сарказм до автора) ви не уважно прочитали статтю чи не зрозуміли хід моєї думки
Вірно сказано, для України те, що в цивілізованих країнах є нормою, вважається дивом!!!! Місто захлинається в бандитизмі, злобі, байдужості…
А чи бачите ви на вулицях світлих і усміхнених людей? Мабуть, тільки загнані лиця, які знаходяться в постійному пошуку завтрашнього дня, через нестабільність сьогоднішнього. В той час як місто переповнене наркоманами, злодюгами та іншим збродом, який час відд часу виповзає на “полювання”.
Стало нормою йти вночі з роботи й з острахом шукати очима захисту, бо “шантрапа” стріляє сигаретку або ” два рубля” просить… а фактично шукає привід…
І повірте – зброя не вихід! Вони ж ніби діти? але без догляду – злі створіння, якими їх роблять батьки і суспільство. Жити стали по-новому?
Ви знаете якби цих дітей без догляду та поліцейським кийком по спині як в старі часи вони знали би де раки зимують
Мій син загубив на 100-метрівці телефон ейпл-4. І нам його повернули!
Знайшли люди з Морозович, прийшлося туди їхати. Не хотіли навіть невелику винагороду брати, ледве взяли.
СВІТ НЕ БЕЗ ДОБРИХ ЛЮДЕЙ…
В мене дочка три рази телефон вмудрялась загубити, і всі рази повертали. І так само люди дзвонили та винагороди не хотіли.
Загубив телефон, Самсунг 5,телефон для мене важливий, 7 тис. номерів, передзвонив, сказали, куди під’їхати, попросили 200 грн., віддали, пожартували, щоб більше не губив…
Наталя Волохата: Супер!!! Круто!!! Молодець!!! Велика дяка!!!
Панi Наталя, а чому ви вже не висвiтлюете подii в судi у справi Катi Литкiноi? Суд вiдбувся ще 17 квiтня, а ви нi одного слова не написали? Вам що, погрожували i ви тепер боiтеся???
Терпіння, Варваро, терпіння. Сьогодні теж судове засідання, і там наш спецкор. Це добре, що ви стежите і за процесом, і за його висвітленням на РАДАРІ.
Господи, коли вже той суд завершиться.
Дякую.