Політ душі над териконом

Цей страхітливий детектив ми читаємо й розгадуємо всім містом. Другий рік, і кінця-краю ще не видно.

Винними у загибелі Каті почуваються її батьки, обидві бабусі й дідусь. Хоча вини на них – жодної. Другий рік поспіль вони не мають спокою в душі.

І лише вбивці почуваються нормально.

Їх захищають адвокати, правова система держави  – оніжедєті, неповнолітні! За них грудьми стоять родичі, серед яких – аж двоє правоохоронців. Колишній міліціонер і теперішній поліцейський.

Один юний покидьок спокійно сидить у СІЗО. Інтернет, соцмережі, телефон, телевізор, передачі синочку від мами, із розваг – татуювання у камері.

Другий спокійно сидить у Словенії. Неповоротка машина державного обвинувачення і правосуддя ніяк не може до нього  дістатись – узяти за шкірку на екстрадицію.

Репортажі з суду над одним із цих “хлопчиків” вже стали для нововолинців звичними – майже як повідомлення про погоду.  Хмарно, холодно і без прояснень.

Кілька днів тому привелося вислухати детальну розповідь батька Каті про те, що передувало фатальній ночі проти 2 серпня 2016 року. Дещо я знала, про щось здогадувалась, але ті подробиці прояснили картину остаточно.

І мотив, і хто вбив, і кому вигідно, щоб суд тривав якомога довше.

Біль батька – невиплаканий, невимовний, непривединікому. Єдине бажання Сергія – щоб убивць покарали справедливо.

Йому лишилися тільки спогади…

Мама Каті теж ятрить собі душу  болісними спогадами.

Сьогодні народилася моя Катінька, їй би виповнилось 18. Я стільки років чекала цієї дати, а коли дочекалася – радості немає зовсім. Тепер кожне свято приносить тільки біль. Пам’ятаю, коли питалася Каті, що їй купити чи подарувати, вона могла тиждень думати і не надумати 🙂 , що вона хоче, не тому, що багато всього хотіла, а тому, що не була вибагливою і вередливою.

 

Вона знала ціну грошам і як тяжко вони заробляються. Останні два місяці перед загибеллю Катя пішла на роботу, працювала по 12-14 годин. Я дуже гордилася своєю донечкою, а ще більше – коли мені сказала: “Тепер я не буду в тебе просити дати мені гроші, бо я заробляю сама”.

 

Це дитині було лише 16 років – і така самостійна і відповідальна, шкода, що довірлива і наївна була, за це відповіла життям.

 

“Тепер ти мій ангел, завжди зі мною і в моєму серці. Я кохаю тебе і дуже сумую. Вірю, що ще побачимось із тобою… на тому світі”.

 

Мама

“Господи! Судия Вселенной! Сверши своё правосудие!” – заклинає небо Ольга Литкіна, бабуся Каті.

Картає себе Тетяна Григорівна, друга бабуся. Так хотіли б усі відмотати життєву стрічку назад, щось сказати навздогін, щось змінити, застерегти, відвернути біду.

Катя йшла на страту – на терикон – зі своєю чарівною посмішкою. Вона довіряла цим сусідським хлопцям і наївно вважала: вони її не скривдять.

…Той страшний пазл склався мені так.

Кожному з нас, певно, трапляється своя чорна людина. Заздрість, злостивість, зневажені почуття чи амбіції спонукають її псувати ваше життя, руйнувати ваш спокій.

Та щоб безжально розтрощити дівчині голову – на це здатен тільки виродок.

І виродків було двоє.

На шляху Каті став покидьок-красунчик. Перше дівоче кохання. Вона не раз плакала через нього – він умів бути жорстоким. Але вмів виглядати романтичним і загадковим.

Його справжнє обличчя вона розгледіла аж на верхівці терикону… При світлі щербатого місяця, серед непроглядної самоти.

У неї були променисті блакитні очі. І короткозорість. Дівчата такі недалекоглядні, так легко закохуються у свої 14-16… Іноді у двох одразу. Мудрий письменник це називав “кружіння серця”.

Романтичний покидьок вирішив, що її серце – його власність. І криваво помстився їй за те, що невдовзі обрала іншого.

Двоюрідний братик йому допоміг…

Тепер цей покидьок пише зі Словенії заяви: “Мій родич до вбивства не причетний”. От тільки не пише, хто ж причетний. І звідки йому відомо алібі братика.

Це моя версія. У вас є своя. А остаточне слово за ковельським судом.

Був дивний збіг, якому поки що не знаходжу пояснення. Саме того дня, коли батько Каті виявив на териконі понівечене тіло своєї доньки, години за дві перед тим в інтернеті з’явився анонімний коментар. Мовляв, сьогодні  на повороті третьої  шахти викинули дівчину, яку всі розшукують. Зуби вибиті.

Незрозуміло було з коментаря, чи вона жива. Але враження від того допису було гнітюче.

Усі 9 днів перед тим ніхто взагалі не писав про вбивство – натомість жваво обговорювали, куди Катя могла поїхати чи піти.

І тут раптом!.. У цей  самий час мама Каті у відчаї поїхала до ворожки, а батько, марно обійшовши у пошуках доньки закинуті будівлі на десятій шахті (теж за чиєюсь наводкою в інтернеті), вже повернувся у місто.

Хтось зумисне готував нещасних батьків і громадську думку до страшної знахідки? Чи як? Місто ще вірило, що вона жива, ніхто не втрачав надії… Хто й чому написав цей комент?

Знадобився рік, аби розкрилася таємниця – точніше, луснула сенсація з бульбулятором. Така штука, типу саморобного кальяна. Про нього громогласно заявили торік шоу-журналісти у передачі “Говорить Україна”.

Ці “розслідувачі” натякнули, що Катя та її супутники курили на верхівці терикону наркотичні речовини. “Ось ми там знайшли бульбулятор у траві, а це означає…”

Поліція 10-11 серпня все облазила й не знайшла, а вони восени раз – і знайшли!

І от учора хтось із користувачів, прочитавши на РАДАРІ мій давній запис із судової серії, розповів:

На рахунок бульбулятора – моя знайома зізналася, що то вони з компанією його розкурювали.

А ще цікавий факт, подруга з компанією були там практично на тому місці 9 серпня, і ніякого трупа дівчини там не було. Тому висновки робіть самі.
Плюс, там ще раз прогулювався мій друг. Місце, неподалік якого знайшли Катю, – досить популярне.
Не розумію, чому свідки мовчать, по яких очевидно, що трупа там не було і його туди затягли, скоріш за все.

Щодо місцезнаходження тіла – висновок зробили експерти. Але дуже важливо, аби ті неназвані свідки нарешті заговорили. Можуть пригадати щось істотне для суду.

Щодо наркоречовин – чомусь упевнена, що “хлопчики” перед убивством їх уживали. Ба більше – на той час уже підсіли на “тестування продуктів”.

Це принаймні хоч якось пояснює ту мстиву агресію й несамовите вбивство. Важко сприйняти, що неповнолітні з нібито нормальних родин у притомному, адекватному стані здатні на моторошний злочин.

У нас дуже маленьке акустичне місто. Всім усе чути, всі про всіх знають… або можуть дізнатися. Можливо, разом розгадаємо появу анонімного коментаря про “поворот третьої”.

Хоча Катю вже не повернеш.

Учора їй було б 18.

Більшість фото – з сімейного архіву Литкіних

Текст – Наталя Камишникова