Це трапилось у Нововолинську 27 років тому.
Дівчинка, що мимоволі стала свідком тієї помсти, уже сама – мама.
Розповіла вона цю історію в коментарях до публікації РАДАРА про дикий інцидент у школі (учень жбурнув книжку вчительці в голову).
Власне, історій дві. Одна – про указку.
А друга – про металеву огорожу.
Читайте.
З вчителькою розібралися я бачу. Більше вона ламати пальці не буде. Спрацювало краще за міліцію. Не схвалюю, але це дієво. Око за око і зуб за зуб
Ніхто і ніколи не знатиме скільки скалічених душ та доль завдяки ” вчителям”.
Мене вчителька принижувала перед усім класом, била в обличчя нізащо, обзивала безпризорною,бо за мене нікому було заступитись. Мої батьки працювали на півночі Росії, а я жила з бабусею.
Ця “вчителька” і досі працює.
У мене давно дорослі свої діти, та я й досі не можу змусити себе сказати ” Доброго дня” цій “вчительці”, у душі наче ніж встромлений обертається, коли бачу її на вулиці.
П.С. Антоніно Миколаївно, дитячі сльози дуже гіркі.
Дура вона була, натоптана по самісінькі вінця. Хоча й вчителька математики. Навіть у ранні СССРівські часи, 50-60 років минулого сторіччя не було такої дикості – ходити по хатах до батьків. Та й бандерівці у деяких лісах ще були збереглися… Радянська інтелігенція боялась їх, як вогню. Могли прийти вночі і спитати: Чому ти дітей вчиш про Сталіна-Лєніна так багато, а читати, писати і арифметики рідною мовою, так мало?
Щодо ходіння додому педагогів, в мене своя історія. Мій класний керівник взяв собі за правило після роботи, по дорозі додому, заходити до мене і розповідати батькам, яка я погана. Ну мама моя дуже вихована, кожен раз все слухала, потім мені все виговорювала. Але якось класний керівник застав вдома батька, який спав після важкоі зміни в шахті, де стався нещасний випадок. Батько відчинив, послухав ті тиради хвилини дві, потім послав його туди, куди без компасу не ходять! Все як рукою зняло! Він забув до нас дорогу!
У часи моєї шкільної юності, основними інструментами побиття радянських учнів вчителями, були: указка, книжка і масивна лінійка. А ще руками. Або й ногами – був один такий випадок. А одного разу, вчителька геометрії (хай їй там гикнеться, якщо ще жива), так вдарила Бідзюру Петра (однофамілець) важезною книжкою, що зламала йому носа. Звісно, що за це їй нічого не було, хоча вона й сама добряче перелякалася. Це були тоталітарні часи. І тілесні покарання подекуди, ставали нормою. Хоча, це й заборонялося. На папері. :))) Нині ж, через дике небажання окремих батьків виховувати своїх нащадків у совісті та правді, і стаються такі неприємні інциденти.
А мені якщо і згадується погане- то тільки з посмішкою…тим більше,що діти дуже часто були провокаторами таких дій…школа і вчила і виховувала,підміняла частенько сім’ю. Така була держава і сім’я тоді… І діти не могли бути іншими…і ” чорнило” пили в 7-8 класі,і курили на перервах за школою і дівчат по місту міліція до пізна ловила… Але була велика різниця між “тими” дітьми і теперішніми…нам і в голову не приходило жалітись мамі,що вчителька по шиї з’їздила за те,що ми витворяли …дивлюсь на молоде покоління “батьків” і частенько страшно стає за “те” суспільство і що їх чекає …звичайно,зробити дитину набагато легше,ніж її виховати…
мудрість світу цього є безумством у бога. тобто наука є дурістю і приносить тільки страждання і забирає час який даний нам щоб пізнати бога.
Є така вчителька початкових класів і у 3 школі.Обзиває і проклинає на чому світ стоїть і батьків і дітей.Давно пора на пенсію раз «нєрвішки шалят».
А нас вчитель праці за проступки “прав” шлангом гумовим😁 за що йому вдячні, бо наказував по справедливості. А ті що кричали вчителі,то тільки розвпжали нас цим пустунів😊