Ця скандальна історія 7 років тому поставила на вуха весь Нововолинськ. Її чув і переповідав практично кожен. У ній фігурували то 3, то 8, то всі 100 тисяч доларів… і міський голова Віктор Сапожніков.

За версією народного радіо та численними повідомленнями у ЗМІ, у п’ятницю 22 січня 2010 р. наприкінці робочого дня якийсь київський комерсант дав йому хабар за велику земельну ділянку. Він гроші взяв – і до кабінету увійшли правоохоронці. Мера вивели у кайданках, посадили в авто і повезли до Луцька, а там…

А там його – знову ж таки за версією народного радіо та низки ЗМІ – оперативно “відмазали” тодішній міністр внутрішніх справ Юрій Луценко й депутат від БЮТу Євген Кирильчук. Із БЮТом мер дружив, зв’язки у Києві мав, адже Нововолинськ показав дуже потужний результат “за Юлю”.

І вже у суботу буцімто відмазаний мер повернувся додому.

А з понеділка Віктор Сапожніков почав публічно спростовувати шквал чуток.

Мусив докласти величезних зусиль, бо віри йому не йняли. Громада гула. Опоненти накрили місто відозвами, в яких викривали мера-корупціонера. Його прибічники відбивалися від зливи дошкульних дописів і коментарів поодинокими атвєтками.

Потім пристрасті трохи вщухли. Мер провів аж дві прес-конференції з цього питання, присягався, що нічого такого не було, то все політиканські інтриги доброзичливців… і натякав на Єлеву й Башкаленка.

Юрій Єлева був першим заступником міського голови і реальним претендентом на мерське крісло. Якась кішка між ними вже пробігла, тому Сапожніков і запідозрив його у причетності до спецоперації.

А Башкаленко був першим заступником голови облдержадміністрації та головою обласної організації регіоналів. Саме він публічно заявив, що нововолинський мер погорів на хабарі.

 

 

Репортери обласних видань, пославшись на офіційну особу, вмить цю сенсаційну заяву оприлюднили. Бо розуміли: висмоктати її з пальця перший заступник голови облдержадміністрації не міг.

Мер у відповідь задіяв трьох депутатів облради від Нововолинська: Б.Дівнича, В.Бадзюня, О.Гоцку. Вони підписали колективну заяву на захист Віктора Борисовича від підступних інтриганів.

Начальник обласної міліції на депутатський запит відповів, що жодної інформації про затримання Сапожнікова і порушення кримінальної справи проти нього в облуправлінні немає.

Мер було пригрозив Башкаленку судом, та невдовзі з ним порозумівся. Усе ж таки поганий мир із впливовим обласним чиновником – це краще за добру сварку.

А от Єлева став неугодним, вийшов у мера з довіри, ще й почав самостійну гру – восени 2010-го балотувався на міського голову.

У нього була молода команда й добрі наміри, але не було зомбоящика й достатнього адмінресурсу. Ну, про зомбоящик – іншим разом. А зараз – про першоджерело грандіозного скандалу.

Я чула про хабар і затримання Сапожнікова від працівників СБУ, міліції, місцевих політиків, пересічних городян. Ставилася скептично, бо 24 січня, в неділю, Віктор Борисович віч-на-віч детально розповідав мені, як жорстоко його підставили. Мовляв, дехто знав, що він планує з понеділка коротку відпустку, і саме тому проти мера запустили вбивчу чутку. Кількаденна відсутність Сапожнікова на робочому місці мала слугувати підтвердженням арешту.

Одне слово, білий, пухнастий, ні за що ні про що оббріханий – і без кайданок.

Я повірила. Навіть написала щось на його захист від політиканів.

Минуло кілька років. І от зненацька від людей, яким довіряю, дізнаюся…

Тієї п’ятниці 22 січня 2010 року вони затримались на роботі. Зазирнули з якогось питання у приймальню міського голови. Там сиділа вкрай схвильована працівниця виконкому.

Вона розповіла: до мера у кабінет зайшли відвідувачі… і невдовзі вийшли разом із ним.

Мера вивели! На руках мав кайданки!

 

 

Приголомшливу новину бурхливо обговорювали в усіх кабінетах на всіх поверхах міської ради. Вирішивши, що меру гаплик, начальники деяких управлінь стали дуже відвертими. Наводили кричущі приклади його корумпованості, викривали боса. Коли ж він вийшов сухим із цієї каламутної історії, наввипередки бігали до нього виявляти вірнопідданість.

Ну, підлеглі такі підлеглі, знаєте…

4 роки потому, у лютому 2014-го, Віктор Борисович на майдані перед міськрадою прохопився про цю історію. Довкола стояли найактивніші нововолинці й вимагали його відставки. Захищаючись, він нервово сказав: «Мене ще регіонали хотіли посадити, але не вийшло!»

Однак розвивати тему не став, відчувши, що й так сказав забагато.

Хто вже там хотів його посадити – не знаю, але в людей, що розповіли мені про скандальну подію у приймальні, причин брехати мені не було. Вони й так дуже довго мовчали…

І да, працівниця виконкому згодом пішла на підвищення. Так само як її чоловік.

Довідково

3 липня 2007 року горохівський міський голова Віктор Семенченко погорів на хабарі 9 тис. доларів за земельну ділянку. Здав його органам місцевий підприємець. Засудили на 5 років позбавлення волі.

25 березня 2008 року взяли на гарячому голову Ковельської РДА Вадима Грищука. 10 тис. доларів за земельну ділянку. 5 років позбавлення волі.

18 серпня 2009 р. взяли під варту голову Іваничівської РДА Віктора Березюка за нібито отриманий хабар у 15 тисяч гривень. Довго судили, дали умовний термін. Справа Березюка була шита білими нитками. У відділі боротьби з економічними злочинами тупо виконали план або чиєсь замовлення.

А що було в Нововолинську – думайте самі. Ця працівниця виконкому на галюцінації не страждає.

 

Наталя Камишникова

Фото суто ілюстративні

Прочитав сам? Поділись з іншими: