– Чиновники, припиніть це знущання! – вимагає мама Марія.
На 12.00 21 липня в Нововолинську було призначено судове засідання за позовом Макарчука Сергія до мене як авторки статті на РАДАРІ “Ми хочемо вас перевірити…” Працівник поліції лізе у приватне життя?”
Позов Макарчуку написала Людмила Герасимчук, а захищати його прибув адвокат Валентин Кратюк.
Одразу скажу: позивач висловив недовіру судді Андрію Василюку, бо той уже розглядав деякі справи, де Макарчук фігурує. Суддя відвід задоволив.
Що далі – невідомо, адже судді М.Ушаков і О.Ференс-Піжук теж задіяні в розгляді справ щодо Макарчука.
Можливо, він відведе і їх.
Підтримати мене прийшла на суд Марія Кузнецова.
Мама того самого малюка, щодо якого орган опіки – виконком Нововолинської міськради прийняв безпрецедентне й дурнувате (на мою думку) рішення.
Тиждень 2-річна дитина має перебувати з матір’ю, тиждень – із батьком, тим самим Макарчуком.
А в Макарчука і його нової дружини, вочевидь, бракує розуму не втягувати дитину в їхній затяжний і затятий конфлікт із Кузнецовою. Тож наслідки “тиждень тут – тиждень там” є плачевними насамперед для малого. Руйнівними для його психіки.
Проте опікунська рада не бажає переглянути своє псевдосоломонове рішення, хоча й прикривається інтересами дитини.
Я розмовляла з юристами, гортала реєстр судових рішень. Таких дров, як орган опіки в Нововолинську, не наламав ніхто.
Зазвичай, кажуть правники, маленьку дитину лишають із матір’ю, а батькові визначають дні й години спілкування з малям у присутності матері.
Це обмеження не заважає батькові брати участь у вихованні дитини, але вберігає дитину від психічних травм.
На жаль, здоровий глузд – це не про нашу опікунську раду на чолі з першим заступником міського голови Андрієм Сторонським. У цього пана, схоже, над усе – власні амбіції, а не інтереси чужої дитини. Не посоромився ж привселюдно лякати судом Кузнецову за її критичні судження про нього у соцмережах.
Вельми упередженою виглядає і позиція начальниці відділу у справах дітей Іванни Думич.
Фото торішнє, тут вони без масок…
Євроремонт у квартирі Макарчука (точніше, його батька) і позірний комфорт виявилися для “опікунів” важливішими за спокій і душевний комфорт малюка. Мовляв, тато створив усі необхідні умови для повноцінного розвитку сина.
І тому у позові Макарчука про визначення місця проживання дитини Думич заявлена як третя особа на стороні позивача.
Свій до свого по своє?..
А тепер про скандал під судом і про виклики поліції…
Коли Марія Кузнецова наближалась до будівлі суду, туди під’їхали Макарчуки. Зненацька Надія Макарчук почала знімати Марію на телефон і кричати, ніби та порушує припис суду.
Однак обмежувальний припис суддя Василюк видав не Марії, а її колишньому співмешканцю Макарчуку, заборонивши йому впродовж 6 місяців наближатись до Марії та її доньки на відстань меншу за 100 метрів, телефонувати до них і надсилати повідомлення.
Марія порушити цей припис не може у принципі – він складений не на неї. Провокувати скандального колишнього не має бажання. Вона пішла собі далі, але Макарчук викликав поліцію…
За порушення нею припису, ага.
Двоє поліцейських дочекалися перерви у суді й опитали заявника. Його закиди на адресу Кузнецової були сміховинними. Правоохоронці розёяснили, що припис видано йому, а не Марії.
Здавалося б – а тепер оформляйте, панове, протокол на Макарчука за завідомо неправдивий виклик поліції.
Нічого подібного. Це тільки на Кузнецову місцеві копи пишуть протоколи залюбки…
Ну, а де ж дитина? У публікації, за яку Макарчук потягнув мене до суду, йшлося про те, як на вимогу цього татуся правоохоронці пізно ввечері намагались потрапити у квартиру Марії і побачити, хто там, що там. Тобто втручались у приватне життя, бо Макарчук, бач, повідомив на 102, що вікна Кузнецової не світяться!..
Це безумовно вагомий аргумент, щоб після 22-ї години поліція видзвонювала Кузнецовій і грюкала у двері малосімейки.
І от я нагадую поліцейським про той виклик, ту їхню запопадливість. І питаю разом із Марією: де ж дитина?
Може, в машині з тонованим склом? А може, вдома? Може, в родичів Макарчука чи його дружини? Де?
Макарчук мерщій вийшов із суду (ми спілкувалися з поліцією внизу, у коридорі)…
І за кільканадцять хвилин уже демонстрував малого – виносив із магазину “Петрович”.
Марія тим часом писала заяву, що пані Макарчук знімала її без дозволу і безпідставно звинувачувала у порушенні судового припису.
– А про дитину не пишіть, – сказали поліцейські. – Ми вже її сфотографували і складемо на вас протокол за неправдивий виклик, якщо згадаєте про неї в заяві.
Ти ба, які спритні й, головне, неупереджені правоохоронці!..
Ну, а я написала заяву на ім’я начальника Нововолинського відділення поліції, що гр-н Макарчук здійснив, на мою думку, завідомо неправдивий виклик поліції.
Засідання суду і спілкування з поліцією тривало зо дві години. Якщо малого привезли туди на 12-ту, то він у спеку просидів у машині весь цей час.
Не виключено, що його туди підвезли згодом, коли ми з Марією стали дошукуватися, де ж Матвійко.
У будь-якому разі, волочіння по машинах і судах під час карантину дитині не на користь.
Та це не все. Після суду Макарчуків із малюком бачили у поліції. Вони подавали якусь заяву – мабуть, знову на Кузнецову…
Одне слово, татусь влаштував не лише нам, а й малому судний день.
А назавтра повіз його ще й у Луцьк на засідання апеляційного суду, де оскаржує ухвалу суду першої інстанції щодо одного з численних епізодів своєї нещадної війни з матір’ю Матвійка.
Так почався черговий “татовий” тиждень…
Наталя Камишникова
У ТЕМУ:
Яке дивне у плані законності та конституційних прав громадян місто Нововолинськ! Я двічі прочитав, бо не повірив своїм очам, про заявлену в судовому позові третьою особою начальника відділу у справах дітей виконкому Нововолинської міської ради, І.Думич. На боці батька. Потім впевнився ще раз. Яка ганьба! Замість того, щоби бути нейтральним та неупередженим, відділ зайняв сторону сильненького, як і міський відділ поліції. Щодо рішення прийнятого під керівництвом “царя Соломона” – першого заступника міського голови\секретаря ради А.Сторонгського, змовчу.
Не лише “сильненького”, а і багатенького. Виходить по принципу ” хто платить гроші, той і замовляє музику”. Це справжня лажа і ляп місцевої феміди вкупі з місцевими чиновниками
Бути заявленим одною із сторін та виступати на чиїйсь стороні – це зовсім різні речі!!!! Вдумайтесь!!!! А в позовній заяві можна писати, що хочеш
Я завжди дотримуюсь позиції,що обоє батьків мають рівні права щодо виховання дитини,вважаю це справедливим і на сьогодні,але-поспостерігавши за даною ситуацією,розумію,що мати юридичне право в рівній мірі давати дитині увагу,любов,час,матеріальне,потрібно ознайомитись із психологією маленької дитини,яка відчуває,але НЕ РОЗУМІЄ…Згадалась притча,коли до Соломона прийшло дві жінки і кожна казала,що її дитина,а Соломон запропонував розрізати дитя навпіл і дати жінкам по половинці,одна із жінок сказала-не потрібно,я відмовляюсь від свого права,лиш хай дитина буде цілою і неушкодженою і Соломон признав за нею право бути матір’ю тієї дитини.Тут питання у поведінці батька-не потрібно надто багато розбиратись у дитячій психології,щоб усвідомлювати,що в такому віці дитинка ДУЖЕ прив’язана до мами емоційно,тому і потребує якнайтіснішого контакту фізичного.Навіть по закону лише з 10 років дитина може обирати з ким із батьків жити.Дана ситуація виникла з причини відсутності бажання порозумітись обома батьками,бо лише тоді втручається комісія у справах неповнолітніх,тільки цікаво,чи у цій комісії працює спеціаліст- дитячий психолог саме такого віку діток?Багато і говорити і писати-не потрібно,Матвійкові цим не допомогти,а от їхати в Київ на особистий прийом до Уповноваженого з прав дитини-потрібно.Чим більшого розголосу на вищому рівні набуде справа,тим більше буде шансів вирішити питання з користю в першу чергу для дитини,щоб вона не страждала,адже невидимою пуповиною дитина пов’язана з мамою усе життя,а в 2 рочки-тим більше.А тут,на місцевому рівні -усе складно,і на сьогоднішній день це доволі зрозуміло.Тато Матвійка за своєю злістю не усвідомлює,що “воюючи” з мамою свого сина,він в першу чергу сина і травмує,хотів би приймати одинаково участь у вихованні-забезпечував би матеріально і спілкуючись фізично по мірі можливості,але не забираючи на нічліг з постійним тижневим проживанням,дитина не може сказати,що йому бракує саме МАМИ.