Номер школи не назвемо. Але вона в Нововолинську.

Шостий клас, учням по 11-12 років. 

І от днями…

– Мою дитину у школі побили однокласники, а їхні батьки насміхалися разом із класним керівником.

Синові 11 років. Ішов із уроку фізкультури, а четверо хлопців його побили. Мати одного з них – учителька української мови.

Мій син прийшов у клас, а там іще відкОпали.

Я наступного дня звернулась до директора.

Він відреагував, викликав учнів, ті зізналися. На тому мало б закінчитись.

Але за кілька годин телефонує мені класний керівник, щоб я у понеділок прийшла до школи – будуть мами тих хлопців, які побили мою дитину.

Це відбувалось у кабінеті директора. Я привіталася, сиділи класний керівник і 4 мами.

Одна стала казати: “Я впевнена, що мій син не бив”.

І друга так само.

Дивлюсь на їхні обличчя, а вони сидять і сміються.

Кажу: “Нічого смішного не бачу.

Не дай Боже якби щось гірше, що – теж сміялися б?”

І класний керівник аж заходилась від сміху. То я навіть спитала, чого їй так смішно.

.

На ті насмішки я не витримала й викликала поліцію. Приїхали швидко, опитали дітей.

Розумієте, мою дитину побили четверо, а їхні матері й учителька хотіли з мене посміховисько зробити.

Директор пообіцяв, що викличе тих забіяк на педраду. Чекаю…

Ну, а РАДАР чекає на ваші коментарі. 

Фото ілюстративні

Прочитав сам? Поділись з іншими: