О другій годині ночі мирно вигулюю собачку. Підбігає захеканий сусід: “Ет, чого ви не вийшли раніше, тут таке було!”

Відсапуючись, розповідає:

– Стою біля вікна, бачу, як до нас у під’їзд намагається зайти якась жінка. Наші всі сплять, на дверях кодовий замок. Тоді вона пішла у ваш будинок. Посмикала одні двері – теж на замку. Зайшла у другий під’їзд, у третій… Потім вийшла – і до сараїв. Відчиняє – аж тут я підбігаю зі шваброю. Схопив удома що встиг, замахнувся.

– Ану давай звідси! – кажу їй.

А вона витягла ніж із кишені:

– Ти так? а я так, – і крутить тим ножем мені перед очима.

 

 

Я її вперіщив по спині та плечах – двічі. Вона навтьоки. Побігла від кінотеатру в бік отих дворів по Святого Володимира.

– А чого ви не кричали? – питаю сусіда.

– Та ж сплять усі, толку було кричати.

– Як виглядала?

– Ну, бомжиха років під 25.

Сповнений вражень, він втомлено несе швабру додому.

Це самісінький центр Нововолинська, малята. Тримайте свою швабру напохваті!

 

 

Наталя Камишникова

Прочитав сам? Поділись з іншими: