У поліції домашній насильник заявив слідчій:

 –  Я ж тобі дав 500 євро, то ти так відробляєш?..

І матюкнувся.

 

У листопаді троє активістів ходили до начальника Нововолинського відділення поліції В.Пикалюка з’ясовувати, чому досі не розпочато кримінальних проваджень у справах, що стосуються міського голови й заводу “Оснастка”.

Віктор Кирилович  тяжко зітхав і посилався на брак кадрів. Мовляв, нема кому працювати, підлеглі завалені справами, от і лежать ваші заяви та документи без руху по півроку.

Пан Пикалюк явно недооцінює своїх підлеглих. Там є справжні ентузіасти! Вони здатні на… все.

Ось кричуща історія, яку розповіла РАДАРУ Наталя П.

Із молодої жінки жорстоко знущався її чоловік (невдовзі вони розлучилися).

Понад рік тому – 13 січня 2018 р. він побив її, та ще й прищемив їй пальці дверима, коли намагалася вийти. Душив за шию, тягав за волосся, штовхав, вона впала.

Почасти це домашнє насильство бачив їхній десятирічний син.

 

 

Знущання, побиття, дикі погрози на адресу Наталі та її мами тривають досі, хоча Наталя з сином давно вже мешкають окремо від колишнього чоловіка.

Отже, ввечері 13 січня Наталя прибігла у поліцію з воланням про допомогу. Там дуже довго не відчиняли двері. Потім пояснили: “Та ми думали, це колядники”.

Вона стояла на холоді у сльозах, мерзла, чекала, знову й знову стукала. Каже, що з півгодини.

Нарешті її впустили, вислухали, прийняли заяву. Відкрили кримінальне провадження і призначили аж двох слідчих: Ольгу Смаль і Людмилу Гаврилів.

Здавалося б – банальна справа. Легкі тілесні ушкодження, стаття 125 ККУ. Можна передати до суду за лічені тижні. Бо безкарний насильник – це завжди страшно. Надто для жінок і дітей. Хтозна, що вчворить завтра чи післязавтра.

Однак керівник цієї слідчої групи – майор поліції Смаль явно не квапилась. Хоча необхідні у справі документи зібрала.

Є там і висновок судмедексперта Супоровського: синці на підборідді, передпліччі, плечі, стегні, отримання таких тілесних ушкоджень унаслідок падіння з висоти власного зросту ВИКЛЮЧАЄТЬСЯ.

Пані майор поліції пішла нетрадиційним шляхом. Вона ввечері ПІСЛЯ РОБОТИ п’ять разів возила своїм автомобілем потерпілу у прокуратуру, де  на Наталю вже чекала пані прокурор Л.Веремчук.

І ця пані – теж ПІСЛЯ РОБОТИ – вела з Наталею  задушевні бесіди на тему: “А давайте не  будемо!..”

Не будемо суворо карати домашнього насильника. Це ж якщо його засудять, то ваш спільний 10-річний син матиме пляму в біографії, не зможе згодом вступити у виш…. і взагалі…

Давайте просто провчимо вашого колишнього. Ви підпишете заяву, що не маєте до нього претензій і не наполягаєте на покаранні. Аж до кінця судового процесу він нічого про цю заяву не знатиме. Тільки ми і суддя.

А в останній момент суддя зачитає заяву і скаже: “Ваша колишня дружина вас пошкодувала і дає вам шанс, більше її не бийте…”

 

 

Тільки не кажіть, що це “брєд”/маячня, що такого не могло бути. Наталя до найменших подробиць усе пам’ятає.

А ще пам’ятає, як у кабінеті поліції домашній насильник заявив слідчій: “Я ж тобі дав 500 євро, то ти так відробляєш?..” І матюкнувся.

– А вона що на те? – поцікавився РАДАР.

– А вона почервоніла і сказала мені: “Не слухайте, що він верзе, це неправда…”

Та звісно, неправда. Без жодних фінансових заохочень, винятково з гуманних міркувань і турботи про вступ малолітнього Наталчиного сина до вишу одна правоохоронниця возила після роботи потерпілу у  прокуратуру, а інша право- чи кривоохоронниця чинила на неї психологічний тиск і схиляла пробачити кривдника.

Ну, такі там працюють добросерді жінки. Честь і хвала, ага.

А справа тягнеться досі. Слідча раз по раз закриває провадження, Наталя з адвокатом через суд поновлюють розслідування.

Молода жінка вже й після цього зазнала чимало знущань від колишнього чоловіка. Там фільм жахів можна знімати – документальний…

 

 

Ну, й дитина так само не захищена. Тому прізвищ не називаю.

Але обіцяю продовження цієї кривоохоронної історії.

 

Наталя Камишникова

 

Прочитав сам? Поділись з іншими: